Чому про деякі продукти згадуємо лише в часи кризи?

Економісти можуть назвати цілу низку ознак, що характерні для економічних криз. Але навряд чи їм спаде на думку з-поміж інших вказувати ще й те, чи господині варять у скрутні часи каші. Теза може видатись безглуздою і смішною. Та згадайте, які продукти покупці розмітали з полиць магазинів напередодні запровадження жорсткого карантину?

Правильно, найпершими зникли крупи. І в той гарячий момент чи не найбільше підскочили ціни саме на них.

Споживача неважко зрозуміти — ці продукти можна придбати про запас і з ними пережити скрутні часи. Але не можна зрозуміти інше: чому про стратегічне продовольство держава згадує в найгірші часи? Чи в інші дні каша не смакує?

Саме в розпал пандемії в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства повідомили, що мають намір провести форвардні закупівлі нішевих культур, зокрема гречки. Оскільки на внутрішньому ринку виникли проблеми з її поставками, уряд хотів би скупити те, що тільки-тільки сіють.

А до того Кабмін ініціював законопроект, який мав би переглянути ввізне мито на жито, гречку, рис, і замість двадцяти- та п’ятивідсоткових ставок (залежно від культури), які діють нині, встановити на певний час нульові.

Остання пропозиція викликала різні думки як у законодавців, так і експертів аграрної галузі. Далеко не всі підтримали ідею відкрити вітчизняні ринки для чужих круп. Тож питання досі залишається на порядку денному.

Водночас для тих, хто вирощує зернові, які йдуть на різні каші, все вже майже вирішено, адже більшість культур посіяна, і останні роботи проходять на полях із гречкою. Хмельниччина в цьому не виняток. І якими б не були пропозиції урядовців, змінити площі і структуру посівів під урожай-2020 неможливо.

На папері посіви збільшуються...

У Мінекономіки попередньо зробили прогнози, що гречка займе майже 140 тисяч гектарів, а це ледь не наполовину більше від торішнього. Від таких намірів очікують і значно щедріші врожаї. Та чи справді так буде?

У полі особливих змін не видно. Принаймні на Хмельниччині. В області вже кілька років поспіль під цю культуру відводяться приблизно однакові площі — у межах семи тисяч гектарів.

Хоча ще років десять тому ситуація була зовсім іншою. Тоді звичними вважались посіви гречки на 34—36 тисячах гектарів. На суттєве скорочення вплинуло кілька чинників.

Однією з найпопулярніших причин падіння обсягів виробництва часто називають відсутність великого попиту. Мовляв, у аграріїв дедалі частіше виникали проблеми зі збутом, тому й почали відмовлятися від слаболіквідного товару.

Частка правди в цьому є. Але не варто залишати поза увагою й інше: культура стала нецікавою для потужних товаровиробників. Гречку залишили на відкуп переважно невеликих фермерських господарств. Чи не через це інтерес до неї з боку держави, який мав би проявлятись якщо не у фінансовій підтримці, то хоча б у продуманій політиці щодо закупівель, реалізації та точному аналізі, скільки зерна нам потрібно, теж послабшав. І спалахує він лише в період гострих криз.

Решту часу всі клопоти лягають на плечі дрібних господарств. А їм справлятися з ними самостійно непросто. В результаті вірними гречці залишилися лише найбільші її фанати.

...А на полях скорочуються

Навіть оптимістична цифра в сім тисяч гектарів викликає певні сумніви. Адже лише половина цієї площі припадає на фермерські та малі господарства. І це означає, що там статистика може виявитися доволі точною. А от інша частина має бути засіяна в господарствах населення. Тобто тут про стовідсоткову достовірність інформації говорити не доводиться.

У результаті очікування щодо збільшення врожаю в області, як це прогнозують у міністерстві, можуть бути марними. А виправляти ситуацію на полях уже запізно.

Тож і зниження ціни на цей продукт, а головне — уникнення спонтанних спалахів дефіциту навряд чи можна гарантувати.

Наразі ж роздрібні ціни залишаються доволі високими: коливаються від 30 до 40 гривень за кілограм. Водночас на полицях магазинів можна побачити товар і за 50—80 гривень.

Максимальні вартості найчастіше встановлені на екопродукт. Покупцеві перевірити таку інформацію важко, оскільки ні на смак, ні на вигляд такі каші практично нічим не відрізняються від інших, дешевших. Але ось такі факти, думається, будуть споживачеві цікавими.

Не тільки те «еко», що з позначкою

Гречка належить до надзвичайно простих у догляді культур. Росте практично без хімікатів. І це означає, що гречані поля не обробляються гербіцидами, а самі рослини не поливають рясно засобами від хвороб та шкідників.

Мало того, під них намагаються не вносити добрива, бо останні майже не впливають на врожайність — вона залежить переважно від природних умов.

Висновки, наскільки «чистою» буде крупа за такої агротехніки, можете зробити самостійно. Як і про те, чи варто платити втридорога за товар, на якому є відповідна позначка. Та тут, як мовиться, справа смаку.

До речі, усі перераховані вище чинники роблять гречку однією з найменш затратних для виробника культур. Але до цього додається ще й ложка дьогтю: серед зернових вона має доволі низьку врожайність. Збирати більш як 10—12 центнерів з гектара мало кому вдається. Таких високих врожаїв, як у пшениці чи кукурудзи, їй ніколи не досягнути. Та й, судячи з нинішньої ситуації, таких самих стабільних цін також. Тому й сподіватися, що нею може зацікавитись великий аграрний бізнес, марно.

А от кроки на підтримку гречкосіїв не завадили б. Та чомусь подібні пропозиції не спадають на думку урядовцям — куди простіше обнулити експортне мито без усяких додаткових фінансових затрат. А між тим ще торік департамент агропромислового розвитку Хмельницької ОДА звернувся до міністерства із пропозицією включити гречку в програму підтримки. Йшлося про сотню-півтори гривень на гектар вирощуваної продукції. Насправді це не такі вже й великі суми, але для фермера, котрий здебільшого покладається лише на свої можливості, було б хоч якесь заохочення. Та грошей не знайшлось ані торік, ані тепер.

Можна сподіватися, що найближчими місяцями споживачі не відчують гречаних проблем — більшість запаслась крупами на певний час. А що буде далі? Відповіді немає.

Хмельницька область.

Фото автора.