У ній візьмуть участь голови держав або урядів 27 країн — членів ЄС та лідери країн — учасниць Східного партнерства: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та України. Під час зустрічі головуватиме президент Європейської Ради Шарль Мішель. Про це вчора поінформували у Представництві ЄС в Україні.
Як раніше повідомляв «Голос України», через пандемію під час відеоконференції ухвалювати конкретні рішення не планують, натомість їх готуються розглянути на саміті на початку 2021 року.
Нагадаємо, «Східне партнерство» — це зовнішньополітична ініціатива Європейського Союзу, яка об’єднує ЄС та шість східноєвропейських сусідів: Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Ініціатива була заснована у травні 2009 року. У 2017-му п’ятий саміт партнерства схвалив «20 досягнень до 2020 року». З огляду на завершення терміну дії цього пакета досягнень у грудні 2020-го ЄС, його держави-члени та східні партнери розпочнуть підготовку «нової генерації завдань».
Утім, вже сьогодні у «Східного партнерства» з’явилися критики, які вказують на те, що країни, об’єднані цим проектом, мають надто різне бачення своїх євроінтеграційних завдань. Так, Україна, Грузія та Молдова вже уклали Угоди про асоціацію з ЄС. Натомість Азербайджан, Білорусь та Вірменія не мають на меті таких тісних відносин із західними партнерами.
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, перелічуючи окремі пріоритети України в рамках «Східного партнерства», згадав, зокрема, про те, що три асоційовані партнери, Україна, Грузія та Молдова, спільно виступили з ініціативою запровадження у рамках «Східного партнерства» формату посилених діалогів «ЄС + 3».
Утім, чи буде ефективним цей проект, враховуючи різноспрямованість його учасників, поки що не зрозуміло.
Із запитаннями: «Чи не вичерпав себе формат «Східного партнерства» й чи варто Україні й надалі брати активну участь у цьому проекті?» «Голос України» звернувся до виконавчого директора Ради зовнішньої політики «Українська призма» Геннадія Максака:
— Відповідь ствердна: не вичерпав. Річ у тім, що рамковий бюджет, розрахований на сім років, передбачає досить значні ресурси на те, щоб цей проект діяв. Хочу також нагадати, що ця політика має багатовимірний характер. Там є треки, що стосуються і належного врядування, і економічної співпраці, і енергетики, і контактів між людьми. Звичайно, ми хотіли б більшого включення України — перспективу членства в Євросоюзі й самого членства. Але в короткостроковій перспективі складно досягнути консенсусу 27 країнам (членам ЄС. — Ред.), тож мусимо користуватися тими інструментами, які є.
Якщо скажемо, що не хочемо бути у «Східному партнерстві», то не знаю, чи з’явиться якийсь співвимірний інструмент за кількістю фінансування, який отримає Україна. Навіть у двосторонньому порядку. Важливо зазначити, що навіть Угода про асоціацію — це не сам по собі двосторонній трек, це теж частина «Східного партнерства».
Утім, перспективи є. Гадаю, можемо робити більше домашньої роботи з імплементації реформ, а політичні рішення можуть стати наступним етапом. «Східне партнерство» має свої цикли, саміти. Можливо, через декілька з них ми зможемо поставити питання про новий політичний формат співпраці або майбутнє членство.