Конституція України — символ національної єдності, який живе та діє разом із народом, що бореться за свою свободу та гідність

На знімку: 19 червня 1996 року. Мітинг біля стін Верховної Ради України на підтримку прийняття нової Конституції.

Прийняття Конституції стало результатом тривалого та складного конституційного процесу, який тривав декілька років і вимагав значних зусиль з боку політиків, юристів та громадськості. Перші Конституції України відображають складний шлях становлення української державності та правової системи. Основні автори, які доклали зусиль до створення перших конституційних документів України, мають історичне значення.

Конституція Пилипа Орлика (1710)

Одним із перших документів конституційного характеру в історії України є Конституція Пилипа Орлика, ухвалена 5 квітня 1710 року. Цей документ був створений козацьким гетьманом Пилипом Орликом разом з його соратниками. Серед основних положень цієї конституції були розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, а також захист прав і свобод населення.

Конституція Української Народної Республіки (1918)

Конституція Української Народної Республіки (УНР), ухвалена 29 квітня 1918 року, була результатом роботи Центральної Ради УНР. Основні автори цієї Конституції: Михайло Грушевський — голова Центральної Ради, історик та політичний діяч, який відіграв ключову роль у формуванні української державності. Володимир Винниченко — письменник, політичний діяч, перший прем’єр-міністр УНР, активно працював над розробкою основних положень Конституції.

Конституція Західноукраїнської Народної Республіки (1918)

Конституція Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) була ухвалена 13 листопада 1918 року. Основні автори: Євген Петрушевич — голова Національної Ради ЗУНР, політичний діяч. Кость Левицький — юрист, політичний діяч, який брав активну участь у підготовці конституційних документів.

Конституція Української РСР (1919, 1937, 1978)

У період радянської влади було ухвалено кілька редакцій Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки. Ці документи відображали радянську політичну систему та ідеологію. Конституції 1937-го і 1978-го були створені за участі представників радянської влади та юридичної науки, зокрема під впливом Конституції СРСР.

Конституція незалежної України (1996)

Сучасна Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року, була результатом роботи Конституційної комісії, до складу якої входили провідні юристи, політичні діячі та науковці: Леонід Кучма — Президент України, під час каденції якого була ухвалена Конституція. Михайло Сирота — народний депутат, якого часто називають «батьком Конституції» за його активну роль у її розробці та ухваленні. Віктор Мусіяка — юрист, один із авторів проєкту Конституції. Володимир Стретович — політик та юрист, брав участь у роботі над текстом Конституції. Ці особи та багато інших зробили вагомий вклад у розвиток українського конституційного права та становлення державності України. У жовтні 1990 року Верховна Рада створила Конституційну комісію, яка мала підготувати проєкт нової Конституції. Проте процес був ускладнений політичною нестабільністю та відсутністю консенсусу серед різних політичних сил. Попри це у червні 1991 року був опублікований перший проєкт Конституції, який викликав жваве обговорення в суспільстві та серед експертів.

У 1991-1994 роках тривали активні дискусії щодо змісту нової Конституції. Основними питаннями були форма правління, розподіл повноважень між гілками влади, права і свободи громадян. У 1992 році Конституційна комісія представила новий проєкт Конституції, але його ухвалення затягнулося через політичну боротьбу між Президентом Леонідом Кравчуком і Верховною Радою. У 1994 році до влади прийшов новий Президент Леонід Кучма, який ініціював прискорення конституційного процесу. Було створено нову Конституційну комісію, до якої увійшли представники різних політичних сил та експерти. Після тривалих переговорів і компромісів у червні 1996 року проєкт Конституції був винесений на розгляд Верховної Ради.

Однією з найбільш визначних подій у сучасній історії України є «Конституційна ніч» 27-28 червня 1996 року, коли Верховна Рада України ухвалила Основний Закон держави. Ця ніч стала символом політичного компромісу та витримки, які привели до прийняття Конституції. Однією з ключових фігур цього процесу був Михайло Сирота. 27 червня 1996 року, після тривалих дискусій та підготовки, народні депутати зібралися для остаточного розгляду проєкту Конституції. Засідання розпочалося з обговорення та внесення поправок до проєкту, кожна з яких розглядалася окремо. Ніч була сповнена гарячими дебатами, аргументами та компромісами. Депутати працювали без перерви, обговорюючи кожну статтю та пункт проєкту.

О 9-й годині ранку 28 червня 1996 року після більш як 15 годин безперервної роботи Конституція України була ухвалена 315 голосами народних депутатів. Прийняття Основного Закону стало важливим кроком у становленні української державності та закріпило демократичні принципи в Україні. Конституція визначила основні права і свободи громадян, принципи державного управління, систему стримувань і противаг, а також закріпила суверенітет і територіальну цілісність України. «Конституційна ніч» 27-28 червня 1996 року стала яскравим прикладом політичного компромісу та спроможності українських політиків досягати консенсусу у складних ситуаціях. Конституція України, прийнята тієї ночі, стала символом єдності та незалежності держави, закріпивши її правові та демократичні основи на багато років наперед. Вона є фундаментом для всіх інших законів і регулює основні аспекти життя суспільства.

28 червня 1996 року. Конституцію України прийнято!

Конституція України закріплює широкий спектр прав і свобод громадян, які є невід’ємними та непорушними. Вона визнає і гарантує права людини та громадянина відповідно до міжнародних стандартів, визначає основні засади організації і функціонування державної влади, закріплюючи принципи демократичного урядування та поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Конституція України закріплює основні принципи, на яких будується держава і суспільство. Вона гарантує права і свободи громадян, визначає засади державного ладу та закріплює державні символи, що відображають національну ідентичність і суверенітет України.

З початком повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року на перший план постало питання: як функціонує Конституція в умовах війни?

Попри безпрецедентні виклики Конституція України не була призупинена. Навпаки — саме вона гарантує безперервність державної влади, єдність нації та захист прав громадян навіть у період воєнного стану. Стаття 64 Конституції дозволяє тимчасове обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану, однак є низка прав, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. До них належать право на життя, захист від катувань, право на правову допомогу, презумпція невинуватості та інші основоположні свободи.

Під час війни Конституція відіграє особливу роль для внутрішньої та зовнішньої легітимності української влади. Вона є джерелом легітимності дій Президента як Верховного Головнокомандувача, рішень уряду та Збройних Сил України. На її підставі введено воєнний стан, мобілізацію, санкційні механізми проти агресора, а також дипломатичні ініціативи щодо інтеграції до ЄС та НАТО. Водночас повномасштабна війна загострила необхідність конституційних змін. Наприклад, питання статусу окупованих територій, де-факто заборонених проросійських партій, повноваження органів місцевого самоврядування в умовах бойових дій та децентралізації вимагають глибокого переосмислення.

Конституція також стала символом опору. Саме посилання на конституційні норми щодо суверенітету та територіальної цілісності мотивують українців боротися за кожен клаптик землі. Водночас у світовому співтоваристві Конституція України — це доказ того, що держава, яка воює, залишається демократичною, правовою та європейсько орієнтованою.

На тлі повномасштабного вторгнення та незламної боротьби українського народу за свободу та незалежність держави Основний Закон України демонструє свою гнучкість і стійкість. Він не лише витримує тиск обставин, а й адаптується, залишаючись дороговказом у часи тривоги. Конституція України — це не лише юридичний документ, а й символ національної єдності, який живе та діє разом із народом, що бореться за свою свободу та гідність.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.