Водій обласного екобуса Володимир Дмитренко демонструє перший зібраний ним «ужинок».

Початок його роботи спеціально до Дня Конституції не приурочували. Та в тому, що ці дати майже збіглися в часі, є своя глибока символіка. Бо стаття 50 нашого Основного Закону гарантує кожному «право на безпечне для життя і здоров’я довкілля». А стаття 66 так само кожного зобов’язує «не заподіювати шкоду природі». Є ще й передбачений статтею 16 конституційний обов’язок держави забезпечувати «екологічну безпеку і підтримання екологічної рівноваги на території України». Як ці постулати узгодити між собою та, власне, зробити так, щоб вони не видавалися поєднанням непоєднуваного? Надто за умов, коли ще дуже часто ті, хто справедливо вимагають безпечного життєвого простору для себе, самі перетворюють довкілля за порогом власного помешкання на суцільний загрозливий смітник.

Особливо тоді, коли йдеться про поводження з небезпечними побутовими відходами, зокрема відпрацьованими батарейками, люмінесцентними лампами і термометрами, які містять ртуть. Адже ні для кого не таємниця, що закладена в нутрощах згаданих джерел енергії та світла хімія містить убивчі для всього живого дози отрути, яка діє на довкілля десятки і навіть сотні(!) років. І все те ми постійно домішуємо в землю, воду та повітря за посередництвом звичайних пакетів і контейнерів для побутового сміття. Бо їхній вміст урешті-решт потрапляє на наші, м’яко кажучи, нецивілізовані сміттєзвалища, щоб «розчинитися» в тому, що ми п’ємо, чим дихаємо і на чому сіємо та збираємо врожаї...

Зупинити цей жахливий кругообіг отрути у природі покликаний відповідний закон, який забороняє скидати невідсортовані тверді побутові відходи, образно кажучи, в одну купу. Однак для втілення в життя цієї заборони потрібно створити необхідні умови. Їхньою складовою стали так звані екобуси, тобто спецавтомобілі, обладнані для збору саме небезпечних побутових відходів. Ними сьогодні важко когось здивувати. «Голос України» вже повідомляв про початок функціонування таких рятівних для довкілля бусиків у Полтаві та деяких інших містах.

Відтепер екобус «бігатиме» територією всієї Полтавщини та звільнятиме від небезпечного вантажу її громади. Зокрема й найменші, сільські, яким поки що не під силу самостійно купувати та обслуговувати такий спецтранспорт. За таких обставин цю новацію, виконуючи програму екологічних ініціатив регіону, взяла під свою опіку облрада. Минулого року за 800 тисяч гривень з обласного бюджету було придбано згаданий спецавтомобіль. Ще 100 тисяч гривень витратили на його обладнання за всіма стандартами безпеки.

Екобус поставили на баланс комунального автотранспортного підприємства облради. Один із його працівників пройшов відповідне навчання та отримав допуск до роботи з такими відходами. Передбачено, що всі зібрані в громадах області батарейки, люмінесцентні лампи та термометри вивозитимуть виключно на два сертифіковані підприємства, які спеціалізуються на знешкодженні й утилізації таких відходів. Розташовані вони у Києві та Миколаєві. Коли до зовсім не копійчаних транспортних витрат додати ще й вартість самої утилізації (за цивілізоване «поглинання» одного кілограма батарейок сьогодні доводиться платити в середньому 100 гривень, а одного термометра — 22 гривні), то стає зрозуміло: справа ця недешева.

За словами голови облради Олександра Біленького, пропонується варіант партнерства, за якого ті ж таки місцеві громади повністю сплачуватимуть лише транспортні витрати на виїзди екобуса до них. Натомість половину суми, необхідної на утилізацію відходів, покриватимуть за рахунок обласного бюджету.

Вирушатиме спецавтомобіль у дорогу тільки після офіційного запрошення від керівництва громади та укладення відповідного договору з КАТП облради. При цьому в кожному селі, селищі чи місті, зрозуміло, мають подбати про сповіщення земляків, у який саме день до них приїде екобус. А ще краще буде, коли там заздалегідь установлять ємності для збору, скажімо, батарейок у найбільш відвідуваних місцях, щоб скидати туди такі відходи земляки мали змогу постійно. При цьому приватні особи здаватимуть свій небезпечний непотріб безплатно, а юридичні — на договірних засадах, тобто вже з платою за його утилізацію.

Оскільки в кожній із громад спецавтомобіль працюватиме один день, то керівник відділу інвестиційної діяльності та проектного менеджменту облради Ірина Березова прогнозує, що до кожної з них екобус потраплятиме в середньому десь раз на 2—3 місяці.

Перший пробний виїзд обласний екобус здійснив у Мачухівську об’єднану територіальну громаду, що неподалік Полтави. От тільки охочих принести до нього той особливий вантаж, за словами еколога згаданої ОТГ Оксани Мельник, поки що небагато.

Зрештою, всім зрозуміло, що організаційно-технічне налагодження функціонування пересувного приймального пункту на теренах усієї області — то ще, як то кажуть, півсправи. Бо ще важливіше в ній, хоч і набагато складніше, привчити-призвичаїти до необхідності користуватися такою послугою всіх без винятку мешканців краю. Власне, зробити це їхньою внутрішньою потребою. Адже багато з них, нема чого гріха таїти, не бачать різниці в тому, куди кинути той особливо небезпечний побутовий непотріб — у спеціальні накопичувачі екобуса чи просто у сміттєве відро або навіть у лісосмугу й на узбіччя дороги. За таких обставин «радитися» зі згаданими вище «екологічними» статтями Конституції України та профільними законами сьогодні, вочевидь, має кожен громадянин нашої держави.

Полтава.

Фото автора.