Нині триває опрацювання законопроекту до другого читання. Запропоновані законодавчі зміни дають змогу АРМА використовувати для управління конфіскованими активами на договірних засадах так звані судові фонди. І, як стверджують автори законопроекту, без витрачання бюджетних коштів.
Законопроект передбачає, щоб із компаній-фандерів, так званих судових фондів, фінансувалася робота юристів (адвокатів) в іноземних судах. Адже дуже часто активи, які за рішенням суду конфісковано, перебувають за кордоном. А в разі виграшу в суді фонд отримає певний відсоток від повернутих активів.
Автори законопроекту (а всі вони — від фракції «Слуга народу») називають його «найважливішою антикорупційною ініціативою року». Законопроект № 3304 було розроблено за участю фахівців АРМА. «Завдяки пропонованим змінам АРМА отримає повноваження залучати на договірних засадах судові фонди для організації цивільних позовів у закордонних юрисдикціях за принципом «success fee» («гонорар за успіх») — без витрачання бюджетних коштів, — йдеться у повідомленні на офіційному сайті агентства. — Збір доказів у кримінальних справах щодо виведених активів буде значно прискорено. У підсумку ухвалення законопроекту № 3304 дасть змогу отримати механізм реального повернення до України незаконно здобутих і виведених за кордон активів».
«Упродовж останніх чотирьох років Україна подарувала іншим країнам 146 мільйонів доларів. За сьогоднішнім курсом це 3,9 млрд гривень. У майбутньому повернути ці кошти до бюджету допоможе законопроект № 3304, — зауважила співавтор законопроекту, заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, заступниця голови фракції «Слуга народу» Галина Янченко в одному зі своїх блогів. — У 2014 році одразу, після Євромайдану і втечі Віктора Януковича, було заарештовано грошові активи, які пов’язують і з самим екс-президентом, і з його найближчим оточенням. За офіційними даними, Держфінмоніторинг заблокував гроші 19 компаній-нерезидентів, пов’язаних з колишнім президентом, а загалом активів — на суму 1,34 млрд доларів. Кошти було «заморожено» на рахунках в українських банках і в закордонних юрисдикціях. Безпосередньо в грошах було заарештовано майже 380 млн гривень та 160 млн доларів. Та більша частина арештованих грошових активів — понад 1,49 млрд гривень і
1,02 млрд доларів — у форматі цінних паперів».
Відтоді триває судова тяганина для повернення цих коштів. Адже без судового вироку держава не може повернути вкрадені й виведені за кордон кошти назад. І є приклади, коли частина активів колишніх українських високопосадовців конфісковують на користь бюджетів інших країн. Зокрема, у 2016 році 66,7 млн доларів екс-прем’єра Павла Лазаренка, які перебували на рахунках банку в Антигуа і Барбуди, були конфісковані до бюджету острівної карибської країни. Місцевий уряд аргументував це тим, що гроші Лазаренка було здобуто корупційним шляхом. Так само — з огляду на корупційне походження коштів — у період з 2016-го по 2019 рік Латвія конфіскувала кошти українських посадовців з оточення Януковича на суму майже 80 млн доларів.
Під час розгляду законопроекту на засіданні антикорупційного комітету Галина Янченко пояснила депутатам, що таке приватні судові фонди (англійською «Litigation funds»). Це — міжнародні компанії, в Україні їх поки що немає, вони базуються переважно у США і Великій Британії. Фонди керуються принципом «плата за успіх» («success fee»). Тобто, якщо вдалося повернути кошти — фонд отримає свій відсоток, якщо не вдалося — не отримає нічого. Середній рівень відсотка, який зазвичай забирають собі такі фонди — в межах 20—40%. Який відсоток зможуть отримати судові фонди за повернення активів в Україну, депутати хочуть виписати у поправках до законопроекту до другого читання, які вже внесено.
Водночас, на думку деяких експертів, у законопроекті є певні правові прогалини. Зокрема, АРМА не може мати повноважень збирати докази злочинності активів у рамках кримінальних проваджень і бути стороною судового процесу, оскільки не є правоохоронним органом. Лунають також застереження, що в українських реаліях приватні фонди можуть використати для впливу на розгляд судових справ самі ж фігуранти цих справ. Окрім того, у законопроекті немає гарантій нерозголошення інформації, яку збере у рамках кримінального провадження юридичний радник.
У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради до законопроекту йдеться, що у проекті чітко не визначено, хто саме і в якому порядку безпосередньо здійснює представництво і захист прав інтересів України у закордонних юрисдикційних органах (у тому числі фінансування відповідної діяльності). Окрім того, ГНЕУ звернуло увагу на те, що чітко не виписано порядок визначення юридичних радників та порядок оплати їхніх послуг. Хоча в законопроекті записано, що «забороняється здійснювати фінансування витрат за рахунок коштів державного бюджету України інакше, ніж за рахунок частини активів, які були фактично повернуті в Україну».
«Потрібно визнати, що поки що Україна не має швидкого та дієвого механізму для повернення незаконно виведених активів. І якщо ми його не запровадимо, то продовжимо дарувати незаконно виведені гроші українських платників податків іншим державам», — наголошує співавтор законопроекту Галина Янченко.
