Спочатку «послуга» не мала великого попиту. Але потім дедалі більше людей, які оформляють пенсію за віком, але не мають потрібного стажу, почали докуповувати необхідні місяці й навіть роки для отримання повноцінної пенсії.

Як повідомили співробітники Національного інституту соціального забезпечення (НОІ) Пенсійного фонду, який є аналогом українського, кількість бажаючих купити виробничий стаж з кожним роком повільно, але все-таки зростає. Якщо в 2017 році цим правом скористалося 4118 осіб, то в наступному — 4355. За три місяці цього року вже  купили собі «добавку» до часу, недостатнього для оформлення пенсії, майже вдвічі більше людей, ніж за той самий період торік. Якщо така тенденція збережеться і далі, то, за прогнозами фахівців Національного інституту соціального забезпечення, до кінця року кількість покупців стажу може перевалити за 6000.

Це пов’язано з тим, що наприкінці 1990-х років — на початку нового століття люди часто втрачали роботу через скорочення і не могли швидко знайти нову через високий рівень безробіття. Є в країні й чимала категорія людей, які одержували більшу частину зарплати в конвертах, а у відомості в них значилися дуже скромні цифри. І тепер це багатьом «відгукнулося» нестачею кількох місяців і навіть років для того, щоб піти на заслужений відпочинок.

А зараз, згідно з Кодексом про соціальне забезпечення, у Болгарії в 2020-му жінки можуть виходити на пенсію при досягненні 61 року й 6 місяців та виробничому стажі 35 років і 10 місяців, а для чоловіків визначено такі критерії: вихід на пенсію у віці 64 роки й 3 місяці за обов’язкового стажу в 38 років і 10 місяців. Якщо хтось із них і досяг пенсійного віку, а стажу не вистачає, то його можна «прикупити» за певну плату — але не більш п’яти років. Для цього необхідно звернутися із заявою до НОІ.

Один місяць стажу цього року коштує 120,78 лева (близько 60 євро), а торік ціна була дешевша на 10 левів (5 євро). Зросла вона через те, що в країні з 1 січня 2020-го було збільшено розмір мінімального соціального внеску, що автоматично спричинило підвищення ціни на стаж.

У Болгарії роки навчання у вищих і середніх навчальних закладах не зараховуються в загальний стаж, бо за студентів ніхто не платить соціальні внески. Винятком є діти заможних батьків, які могли вносити за своїх чад страхові внески під час одержання ними вищої освіти. Тому закон дозволяє людям з вищою освітою купувати п’ять років стажу за роки навчання у вишах у будь-який зручний для них час, а не тільки перед оформленням пенсії.

Чи вигідно державі торгувати стажем? З’ясовується, що неабияк. Тільки цього року до бюджету Болгарії надійшло 2 448 547 левів (майже 1,2 млн євро). А в минулому за весь рік покупці стажу поповнили державну скарбницю більш як на 14 мільйонів левів (7  мільйонів євро). Адже «куплений» стаж лише надає право на пенсію, але не може збільшити її розмір.

Як повідомили фахівці НОІ, в середньому людям, котрі досягли пенсійного віку, не вистачає близько 20 місяців стажу. Й щороку більш як 5000 громадянам доводиться купувати їх.

Вигідність продажу стажу мимоволі підтвердила й голова бюджетної комісії Народних зборів (парламенту) Менда Стоянова. Цього року два депутати парламенту Емілія Масларова і Драгомир Стойнев внесли на розгляд колег пропозицію про внесення змін до Кодексу про соціальне забезпечення. Поправки передбачали визнання п’яти років навчання у вишах за робочий стаж, а під час оформлення пенсії страхові внески за роки навчання вираховувати за рівнем мінімальної зарплати за рахунок держави. Свою пропозицію вони аргументували тим, що в 17 європейських країнах існує практика включення всіх років навчання у вишах до загального стажу роботи.

Але голова мандатної комісії  відхилила цю пропозицію, заявивши, що ухвалення такої поправки збільшить навантаження на публічні витрати. Мовляв, кому не вистачає робочого стажу, нехай його купують.

Її негативна реакція пов’язана й з негативними прогнозами, згідно з якими до 2100 року Болгарія потрапить у перші 15 країн ЄС із найвищим коефіцієнтом вікової залежності — 58 відсотків. Що це означає? Насамперед те, що в країні рік у рік знижуватиметься співвідношення між населенням у працездатному й пенсійному віці, тобто до 2100-го двоє працюючих утримуватимуть одного пенсіонера віком старше 65 років. У середньому до названої дати в ЄС, згідно з прогнозами, цей коефіцієнт сягне 57 відсотків, що майже удвічі більше порівняно з 2019-м, коли він становив 31 відсоток.