Під час семінару в показових господарствах.

В Україні триває земельна реформа. Вона може суттєво змінити структуру сільгоспвиробництва, від неї залежить подальший розвиток економіки і в цілому майбутнє нашої аграрної держави.
Перспективи сільськогосподарської галузі, що можуть стати основою позитивних економічних змін території, розширення агробізнесу, за якими — майбутнє краю та всіх, хто працює на землі, обговорили на виїзному семінарі керівники агроформувань та органів місцевого самоврядування Онуфріївського району. Для обміну досвідом, популяризації новітніх та втрачених напрямів розвитку перевели спілкування в практичну площину.

Акцент — на переробку, з додатком «еко»

Рідкісне нині багатогалузеве виробництво, де впроваджений і успішно діє повний цикл «від лану до столу», протягом останніх років наполегливо розвивають у ФГ «Головченко і син» (керівник Роман Головченко). Це єдине в своєму роді господарство району стало для багатьох учасників семінару справжнім відкриттям. Тут успішно розводять ВРХ, зокрема, утримують три десятки корів, понад 200 свиней та птицю. Тварини доглянуті та вгодовані. Приміщення — чисті, без характерного запаху.

Та головним пріоритетом сімейного бізнесу і особистою принциповою позицією стало виробництво екологічної продукції.

«Люди, навіть у сільській місцевості, почали забувати смак натуральних продуктів. Сьогодні купити натуральні м’ясо, молочні продукти, вироблені без застосування різних хімікатів, складно, — зазначає завідувачка ферми Надія Головченко. — Ми ж категорично проти такого виробництва. Не застосовуємо хімічних добавок, преміксів узагалі. Навіть стартового комбікорму поросятам не даємо — запарюємо їм фураж та додаємо молоко».

Крім того, у корм для свиней додають рибне та кісткове борошно, пивні дріжджі, інші натуральні добавки. А для приготування повноцінного раціону придбали кормозмішувач вітчизняного виробництва.

У цеху з переробки молока виробляється звичайний та адигейський сир, бринза, сметана. Триває налаштування технологічного процесу з виготовлення твердого сиру. Для цього нещодавно придбали сироварню.

Ці продукти, а також різні молочні десерти, запіканки, молоко, сало і м’ясо реалізовують у місцевому торговельному закладі. Свіже м’ясо також доставляється в переробний цех магазину «Маркет» для виробництва в широкому асортименті напівфабрикатів — пельменів, голубців, валованів, налисників із різною начинкою тощо.

«Ми не возимо продавати продукцію, наприклад, у сусідній Кременчук. Хочемо забезпечити якісними продуктами насамперед місцеве населення, — пояснює Н. Головченко. — Та в сільській місцевості платоспроможність людей значно нижча. Тож і дохід отримуємо менший, а витрати несемо значні. Щоб виростити не «надуте», а якісне м’ясо, тримаємо свиней не по півроку, а по півтора. Тому не можемо платити працівникам високу заробітну плату. Звідси — не дуже надійний контингент працівників. Отримуємо зачароване коло».

Проблеми, що найбільше дошкуляють у тваринництві, у розвитку переробки сировини — нестача відповідальних кадрів, їхня плинність, цінова політика на продукцію та ринок її збуту.

В якості продукції переробних цехів учасники семінару мали змогу переконатися під час її презентації та дегустації, влаштованих господарями у власному закладі громадського харчування.

Підсумовуючи відвідини господарства, голова РДА Володимир Гамера та голова райради Тетяна Уткіна подякували родині Головченків за гарний приклад розширення агробізнесу, його соціальну спрямованість. Крім того, В. Гамера наголосив, що економічно розвинені країни, прагнучи розвивати свою економіку, намагаються не просто продавати світу сировину, яку вирощують на своїх полях, а створювати додану вартість. Бо це — наповнення місцевих та загальнодержавного бюджетів, робочі місця, все те, що рухає економіку. Потрібно відходити від позиції — виростили врожай, продали його і далі — жодних клопотів. Цим економіку країни, і в тому числі району, не підняти...

Забезпечувати високу культуру землеробства

У СТОВ «Родіна» учасників семінару зустрів його керівник Микола Зубков. Господар розповів, що весняні приморозки дуже пошкодили частину посівів озимих — насамперед ячменю. Та завдяки докладеним чималим зусиллям його врожайність все ж вдалося отримати на рівні 40 центнерів з гектара. Більше уваги довелося приділити цьогоріч і озимій пшениці, завдяки цьому види на врожай непогані.

Присутні звернули увагу на те, як у товаристві дбають про культуру землеробства (поля, загалом — три тисячі гектарів, постійно обкошують, забур’яненість посівів не допускається), оглянули модернізоване токове господарство та нову автозаправну станцію.

«Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло», — зазначив щодо останньої  М. Зубков. Суб’єкти господарювання мають право зберігати пальне лише в разі наявності відповідної ліцензії. Без неї — штраф до півмільйона гривень. Тому вирішили — якщо вже брати ліцензію, то заразом варто збудувати сучасну автозаправну станцію для власних потреб. Наявність ємностей для зберігання пального дозволяє закупляти його за вигіднішими цінами — іноді економія сягає 30%. Що, звичайно ж, впливає на собівартість продукції загалом.

Ринок диктує зміни у виробництві

Тваринництво не випадає з виробничого процесу господарства з колгоспних часів. Як пояснює господар — до 300 голів ВРХ, в тому числі — понад 100 голів молочного стада, утримують у першу чергу для того, щоб дати робочі місця місцевому населенню — на молочнотоварній та свинофермі задіяно до 20 працівників. А щоб втиснутись у ринок збуту молока, на фермі подбали про підвищення його якості. В одному з корпусів встановили молокопровід, молоко охолоджують. Стараються дотримуватись й інших критеріїв якості, щоб отримати за свою продукцію вигідну ціну, адже від цього залежить і рівень заробітної плати. А вона — одна з найвищих по району для 80—100 осіб, працевлаштованих у господарстві залежно від сезону. Це — приклад для багатьох сільгоспвиробників, які роками використовують нелегальну робочу силу. А тому суттєво недоплачують податки до бюджетів різних рівнів, що створює проблеми з розвитком відповідних територій.

Аграрний бізнес має інвестувати в екологію

Сільгоспвиробники району в переважній більшості вже навчились ефективно працювати на землі, створили міцну матеріальну та технічну базу своїх господарств. Нині вони вчаться вигідно інвестувати зароблені кошти.

Прикладом такого інвестування є сонячна електростанція фермерського господарства О. Ф. Сироти. «Потрібно відходити від небезпечних для екології теплових, атомних електростанцій, а будувати вітрові, сонячні, — переконаний керівник господарства Олександр Ковальчук. — Це насамперед інвестиції в найголовніше — у здоров’я людей, в чисте довкілля...».

На думку фермера, практично всі сільгоспвиробники мають нині фінансову можливість стати інвесторами, а значить — зробити свій внесок у покращення екологічної ситуації.

Є над чим замислитись

Під час семінару його учасники не лише ділились досвідом та враженнями, а й говорили про глобальніше — що принесуть реформи в АПК? Адже ця галузь залишається фундаментом національної економіки, та сьогодні вона навіть не має свого галузевого міністерства. Багато питань пущено на самоплив, вони неконтрольовані, немає державницького підходу чи політичної волі до підтримки місцевого виробника. У такій ситуації потрібна злагодженість дій хоча б на місцевому рівні.

Кіровоградська область.

Фото автора.