Коли писав статтю «За розгляд скарги на адвоката більше грошей не візьмуть» («Голос України» за 17 липня 2020 року), не очікував, що доведеться повертатися до цієї теми знову. Адже від імені України адміністративний суд чітко і конкретно в своєму рішенні постановив: рішення Ради адвокатів України, яким встановлено плату «за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) на адвокатів, які подаються до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури», є нечинним з моменту його прийняття, оскільки воно обмежує право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Але в країні, де, виявляється, навіть правники не поважають Право, очікувати треба чого завгодно. Свого часу (ще до рішення суду) я сподівався, що адвокати самі ініціюють скасування незаконного рішення своєї Ради. Проте так не вийшло. Схоже, безкарність, цинічне ставлення до суспільства в цілому, спроба на всьому «заробити» грошенят взяли гору. Я не говорю про всіх адвокатів, але окремі з них у цій ситуації повелися так, що іншої оцінки їхній діяльності не знайшлося. Судіть самі. Через дев’ять днів (якось навіть символічно) після вердикту суду (читай — «смерті») щодо рішення Ради адвокатів за № 203 від 23 вересня 2017 року ця ж Рада ухвалює нове рішення (№ 37 від 18 червня 2020 року), яке точнісінько копіює скасоване судом. І тепер знову, аби звернутися зі скаргою на поведінку адвоката, вимагають сплатити один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день подання заяви (скарги), тобто сьогодні це 2197 гривень. А без цього ніхто і не поворухнеться, аби осадити знахабнілого чи непрофесійного адвоката. Ось таку картинку маємо в правовій державі. То в правовій чи ні? Може, державні інституції, насамперед Офіс Генерального прокурора України чи Уповноваженого з прав людини, дасть відповідь на це запитання?