На знімку: Емілія Пилипчинець — майстер виробничого навчання Міжгірського профліцею — залюбки носить сучасну, оздоблену гуню.
Фото Василя ПИЛИПЧИНЦЯ.
Ще в сиву давнину звело собі гніздечко-поселення на Верховині. Високо. Аж під шовковими Боржавськими полонинами.
З покоління в покоління осідок у долонях гір славиться народними промислами і ремісниками. Матеріальний та духовний спадок минулого і за шалених темпів сучасного життя річанці не лише бережуть, а й примножують. Навіть осучаснюють, чим приваблюють мандрівників. А ще — поширюють славу тутешніх умілих майстрів і майстринь. Запитаєте чим? Гунями.
Цим теплим верхнім одягом, витканим і зшитим з овечої вовни. Здається, вже ніде на Закарпатті краяни не займаються цим дивовижним ткацтвом. А воно цінувалося предками. І має попит нині. Бо стовідсотково натуральне, тепле, красиве, ошатне...
Досі це сільце, висловлюючись образно, біліє гунями. Гуні й дотепер служать також за яскраву і самобутню етнічну позначку, виразно розкривають глибоку історичну культуру місцевого населення. Де-де, а тут ця прапрадідівська верхня одіж не лежить закинутою в скринях для пам’ятки про побут пращурів. Ні! Тут її залюбки й тепер носять на собі і дорослі, і молодь у будні та свята. Часто сюди заскакують і численні подорожуючі.
Їдуть звідусіль. Щоб для свого гардероба також придбати ретро-річ на згадку про перебування на чарівній Міжгірщині. Тим паче, що майстринь вистачає, які готові продати цей саморобний, ручної роботи товар, а ще — екологічно чистий.
З-поміж невтомних рукодільниць передусім слід назвати Ольгу Мись, Ганну Гичку...
Не перевелися й такі мастаки, що спроможні зі шкіри чи гуми виготовити екзотичні постоли-скороходи — давнє взуття. Або нашвидкоруч змайструвати дримбу — мініатюрний щипковий музичний інструмент чи виготовити рідкісну довжелезну сурму — трембіту. До речі, саме у Річці донині зберігся популярний у минувшину танець-увиванець «Волошин». Його на сценах іскрометно демонструє шкільний фольклорно-етнографічний ансамбль «Верховиночка» під керівництвом талановитого педагога Христини Гички.
Не стерся слід у селі виробництва домотканих ліжників, джерг, доріжок для підлоги... Практично інтер’єр усіх осель-світлиць уквітчаний домашніми килимами і орнаментованими веселковими барвами рушниками. Особливо знана тутешня вишивальниця Марія Шаляка.
Одне слово, Річка найперше приваблива унікальними старожитностями. Саме це і спонукало до втілення свіжого туристичного проекту під назвою «Створення культурного маршруту «Шлях гуні». За кошти Українського культурного фонду в сумі 373 781 грн його на базі верховинського села розпочала реалізовувати «Агенція регіонального розвитку Закарпатської області» в рамках грантової програми «Культура. Туризм. Регіони».
Нещодавно у підполонинний осідок навідався керівник проекту ужгородець Владислав Товтин зі своєю командою. Невипадково передусім мав ділову зустріч з уродженцем цього села, директором Міжгірського професійного ліцею Василем Маринцем, який докладає чимало зусиль, щоб його мала батьківщина здобула статус туристичного села.
Зокрема, з ініціативи саме цього знаного педагога відкрито у Річці ткацький цех, де виготовляють гуні різних фасонів: класична, молодіжна, коцованя. З вовни виробляються також сувенірні модерні сумки тощо.
Владислав Товтин поділився найближчими планами. Тож Річка володіє безперечним відпочинковим брендом. Село зберегло джерела старовини, які вважаються духовними скарбами. Тому й буде створено сайт, через який, як і в інших соціальних мережах, мас-медіа, активно і широко популяризуватиметься народне надбання, зокрема ремесла, майстри-виробники. А найголовніше завдання — розроблення і маркування пішохідного маршруту, щоб мандрівники мали змогу глибоко пізнати історію і культуру краю, ознайомитися зі спадщиною, яка від предків дісталася нащадкам.
Добрим словом відгукнувся і про комфортабельну турбазу, яка функціонує на початку села, перші паростки агросадиб, у тому числі першу, створену на основі батьківської оселі Василем Маринцем.
Упевнено можна казати: Річка, торуючи шлях зеленому туризму, заслужила такої поваги і визнання, гостинно готова приймати у себе любителів відпочинку. І кожної пори року. Адже краса Карпат розкривається по-своєму і влітку, і взимку. А що вже й думати про ніжність весни і зажуру осені?!
Закарпатська область.
