Верховна Рада України постановляє:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: «Організація протиракової боротьби в Україні. Проблеми та шляхи їх вирішення» (додаються).
2. Кабінету Міністрів України забезпечити інформування Верховної Ради України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою, через шість місяців з дня її прийняття та в подальшому щорічно до 1 липня.
3. Апарату Верховної Ради України спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування забезпечити в установленому порядку видання збірника матеріалів за результатами зазначених парламентських слухань.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.
5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради України Д. РАЗУМКОВ.
м. Київ,
2 вересня 2020 року.
№ 862-ІХ.
СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 2 вересня 2020 року
№ 862-ІХ
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему:
«Організація протиракової
боротьби в Україні.
Проблеми та шляхи їх вирішення»
Учасники парламентських слухань на тему: «Організація протиракової боротьби в Україні. Проблеми та шляхи їх вирішення», які відбулися у Верховній Раді України 12 лютого 2020 року, відзначають, що захворюваність населення України на онкологічні захворювання та смертність українців внаслідок цих хвороб залишаються стало високими.
До груп підвищеного ризику розвитку злоякісних новоутворень відносяться особи із спадковою схильністю, наявністю передракових захворювань, кризовою поведінкою (тютюнопаління, вживання психоактивних речовин тощо), старших вікових груп, представники певних професій та особи, які проживають на екологічно несприятливих територіях, у тому числі радіоактивно забруднених.
Факторами ризику розвитку раку є також деякі хронічні інфекції (Helicobacter pylori, вірус папіломи людини (ВПЛ), вірус гепатиту B, вірус гепатиту C, вірус Епштейна-Барр тощо). Так, наприклад, за даними Міністерства охорони здоров’я України, щороку 85 тисяч українців помирає від хвороб, спричинених курінням, переважна більшість яких це злоякісні новоутворення.
Загалом, за оцінками фахівців, ризик захворіти на рак в Україні має кожен четвертий чоловік та кожна шоста жінка.
Захворюваність на рак в Україні складає 380 випадків на 100 тис. населення, що виводить країну в лідери на Європейському континенті. Станом на 1 січня 2019 року на онкологічному обліку в Україні перебувало близько мільйона хворих (975 301 осіб). За даними Національного канцер-реєстру, щорічно у нашій державі рак вперше діагностують у близько 140 тис. дорослих осіб і у понад 1 000 дітей.
Згідно з прогнозними оцінками рівень захворюваності на злоякісні новоутворення в Україні до 2030 року може зрости до 180 тис. осіб у рік.
У чоловіків в структурі онкологічної захворюваності переважають злоякісні новоутворення шкіри, передміхурової залози, сечового міхура, легенів, нирки та колоректальний рак, у жінок - злоякісні новоутворення шкіри, грудної залози, тіла та шийки матки і щитовидної залози. Найбільша розповсюдженість злоякісних новоутворень на кінець 2018 року спостерігалася у Миколаївській області (3250,5 на 100 тис. населення), найменша в Закарпатській та Івано-Франківській областях (1781,9 на 100 тис. населення). У дітей у віці від 0 до 17 років у структурі захворюваності на злоякісні новоутворення обох статей найвищу питому вагу мали лейкемії та рак головного мозку.
Також досить високим є рівень інвалідизації населення внаслідок злоякісних новоутворень. Відомо, що кожна четверта особа з інвалідністю в Україні має в анамнезі перенесену онкологічну патологію.
Смертність від раку в Україні посідає друге місце у загальній структурі смертності населення і поступається за цим показником лише серцево-судинним захворюванням. За даними Національного канцер-реєстру, в 2018 році від раку померло майже 65 тис. наших співвітчизників (64 860 осіб), з яких 35 відсотків становлять громадяни працездатного віку.
Майже 30 відсотків українців, у яких виявлено онкологічне захворювання, помирають протягом першого року з моменту встановлення діагнозу, а середня п’ятирічна виживаність, що є інтегральним показником ефективності протиракової боротьби, в Україні становить 53 відсотки. При цьому спеціальним лікуванням в Україні охоплено всього 68 відсотків первинних онкохворих, що є вкрай недостатнім. Так, наприклад, у 2016 році в окремих регіонах від 30 відсотків до 75 відсотків хворих з різними локалізаціями злоякісних новоутворень взагалі не отримували спеціального лікування.
Відсоток охоплення профілактичними оглядами пацієнтів, які перебувають на обліку з приводу злоякісних новоутворень, також є невисоким.
Міжнародний досвід свідчить, що практично в жодній країні середньостатистичний громадянин не спроможний самостійно покривати витрати на високовартісне лікування онкологічної патології, тому у світі широко застосовується практика прийняття державних цільових програм, створення спеціальних благодійних фондів тощо.
За роки незалежності в Україні було реалізовано три державні цільові програми, спрямовані на боротьбу з онкологічними захворюваннями у дітей та дорослих:
Державна програма «Онкологія» на 2002-2006 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 392;
Державна програма «Дитяча онкологія» на 2006-2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 983;
«Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року», затверджена Законом України від 23 грудня 2009 року № 1794-VI.
Реалізація зазначених програм дозволила досягти певних позитивних результатів в організації профілактики, діагностики та лікування злоякісних новоутворень. Зокрема, було покращено заходи з виявлення хворих з передраковою патологією, організації диспансерного нагляду та оздоровлення осіб з груп підвищеного ризику розвитку онкологічних захворювань. Частково оновлено матеріально-технічну базу закладів охорони здоров’я онкологічного профілю, впроваджено систему централізованих закупівель за бюджетні кошти лікарських засобів та медичних виробів для лікування онкологічних пацієнтів тощо.
У рамках виконання програмних заходів було також розроблено і затверджено протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю «онкологія» для 38 видів злоякісних новоутворень (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17 вересня 2007 року № 554).
Однак через те, що фінансування вищезазначених державних програм було спрямоване переважно на закупівлю лікарських засобів, обладнання та витратних матеріалів, значна кількість їх завдань, зокрема пов’язаних з первинною та вторинною профілактикою злоякісних новоутворень, науковим забезпеченням онкологічної допомоги, її інформаційно-аналітичним забезпеченням, соціальною, трудовою та психологічною реабілітацією хворих на рак і осіб, які отримали інвалідність внаслідок онкологічних захворювань, та інші важливі заходи так і не були виконані належним чином.
З 2016 року, у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11 жовтня 2016 року № 710, припинено підготовку проектів нових державних цільових програм або внесення змін до затверджених цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету, у тому числі у сфері охорони здоров’я.
Тому на сьогодні в Україні відсутній програмний документ, яким було б визначено основні заходи щодо боротьби з онкологічними захворюваннями на загальнодержавному та місцевому рівнях і згідно з яким такі заходи отримували б належне фінансування. Коштом державного та місцевих бюджетів забезпечується лише закупівля лікарських засобів та медичних виробів для онкологічних пацієнтів. При цьому реальна потреба у забезпеченні ліками онкохворих дітей у минулі роки (2016-2019 роки) не перевищувала 60-75 відсотків, а дорослих - іноді сягала лише 30 відсотків.
При підготовці бюджетного запиту на 2020 рік за бюджетною програмою КПКВК 2301400 Міністерства охорони здоров’я України для лікування онкологічних хворих у межах граничних обсягів була врахована сума 1 320 464,5 тис. гривень.
При розгляді Верховною Радою України проекту Державного бюджету України на 2020 рік за ініціативи народних депутатів України - членів профільного парламентського Комітету фінансування для лікування онкологічних хворих було збільшено на суму 1 222 083,2 тис. гривень, а саме до рівня покриття повної потреби. Загальна сума видатків на закупівлю хіміотерапевтичних препаратів, радіофармпрепаратів та препаратів супроводу для лікування онкологічних хворих у 2020 році становить 2 542 547,7 тис. гривень, що дозволить у поточному році забезпечити онкохворих дітей та дорослих життєво необхідними лікарськими засобами згідно з національним переліком на майже 100 відсотків від потреби.
На думку учасників парламентських слухань, впровадження заходів з профілактики та ранньої діагностики найбільш розповсюджених видів злоякісних новоутворень дозволить суттєво підвищити рівень раннього виявлення таких захворювань та заощадити бюджетні кошти шляхом попередження виникнення занедбаних форм раку, вартість лікування яких є вкрай високою та обтяжливою для бюджету. Однак необхідно, щоб такі заходи набули статусу обов’язкових для населення та були систематизовані певним чином (з визначенням видів, методів та періодичності проведення, типів скринінгу для різних вікових груп населення, осіб з груп ризику тощо) з метою забезпечення їх ефективності.
У світі широко відомий успішний досвід реалізації програм з ранньої діагностики онкологічних захворювань, які дозволяють виявити багато форм раку на ранніх стадіях і успішно його лікувати.
Методологія скринінгу для ранньої діагностики раку починається з простого обстеження, лабораторних та рентгенівських досліджень, які, у разі необхідності, можуть доповнюватися більш складними інструментальними або лабораторними дослідженнями. Значну роль в організації такої діагностики у розвинених країнах відіграють лікарі первинної ланки медичної допомоги. Також успішній організації онкоскринінгу сприяє проведення урядами держав широких інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення щодо проблем раку, ефективності його ранньої діагностики тощо.
У 2017 році Всесвітня асамблея охорони здоров’я ухвалила резолюцію «Профілактика раку і боротьба з ним в контексті комплексного підходу» (WHA70.12), в якій закликала уряди і Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) до прискорення дій, спрямованих на досягнення цілей, зазначених у Порядку денному у сфері сталого розвитку на період до 2030 року, прийнятому резолюцією A/70/L.1 Генеральної асамблеї ООН 25 вересня 2015 року, щодо зниження рівнів передчасної смертності від раку. Однією з ключових тез цієї резолюції став заклик до країн щодо розробки норм та інструментів для управління плануванням і здійсненням заходів у сфері профілактики, ранньої діагностики, скринінгу, лікування раку, а також паліативної допомоги та допомоги людям після закінчення лікування, в тому числі онкохворим дітям.
В останні роки в Україні були спроби впровадження у практику охорони здоров’я деяких видів скринінгу онкологічних захворювань, зокрема: мамографічне дослідження щодо виявлення раку молочної залози; цитологічне дослідження щодо виявлення злоякісних новоутворень шийки матки у жінок, що вкрай важливо для раннього виявлення та успішного лікування хвороби.
Експерти визнають, що багато видів раку є виліковними і чим раніше встановлено діагноз захворювання, тим успішнішим є лікування і сприятливішим прогноз. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, середня виживаність при раку I стадії становить 93 відсотки, ІІ стадії - 75 відсотків, ІІІ стадії - 55 відсотків і IV стадії - лише 13 відсотків.
На жаль, дані Національного канцер-реєстру свідчать про те, що наявний рівень ранньої діагностики злоякісних новоутворень в Україні не відповідає реальним потребам і сучасним вимогам, оскільки у кожного третього-четвертого пацієнта діагноз онкологічного захворювання встановлюється на термінальній стадії хвороби, що зумовлює високу летальність населення.
Існує й низка інших проблемних питань у сфері організації протиракової боротьби в Україні.
Так, до цього часу не забезпечено перегляд національних галузевих стандартів у сфері надання спеціалізованої медичної допомоги онкологічним хворим з урахуванням кращих світових практик у цій сфері та наявних потужностей онкологічної служби. Останні зміни до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 17 вересня 2007 року № 554, яким затверджено протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю «Онкологія», вносилися ще у 2015 році, а міжнародні клінічні протоколи, які дозволені до використання в Україні відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 2016 року № 1422, є неадаптованими і не відповідають реаліям української медицини, що ускладнює їх практичне застосування.
Не відповідає сучасним вимогам і рівень підготовки онкологів, онкогематологів та інших фахівців у цій сфері. Не приділяється належної уваги підготовці та перепідготовці хірургів, урологів, ендокринологів, гематологів, лікарів загальної практики, які надають допомогу хворим на злоякісні новоутворення. Потребують перегляду та оновлення навчальні програми з онкології та онкогематології додипломної та післядипломної медичної освіти.
Має місце незадовільне забезпечення онкологічних закладів лікувально-діагностичним обладнанням, понад 70 відсотків якого застаріло і потребує капітального ремонту або заміни. Також спостерігається нерівномірний розподіл сучасного високовартісного діагностичного обладнання по регіонах. У деяких регіональних закладах відсутні сучасні лінійні прискорювачі, гамма-терапевтичні апарати, томографи, бракує ультразвукового обладнання, мамографів тощо.
Крім того, нерідко до медичних закладів надходять закуплені коштом бюджету препарати для лікування онкологічних хворих у необґрунтованій кількості, невчасно та зі строком дії, що не дає можливості раціонально їх використати до закінчення терміну придатності.
Водночас відомі непоодинокі випадки неефективного використання високовартісного діагностичного та лікувального обладнання закладами охорони здоров’я. Так, наприклад, проведений нещодавно державний аудит підтвердив неефективне використання закупленого за бюджетні кошти дороговартісного обладнання в Національному інституті раку МОЗ України, що є провідним закладом з надання онкологічної допомоги населенню України.
Складною залишається ситуація з наданням паліативної медичної допомоги онкологічним пацієнтам в термінальній стадії хвороби. На сьогодні в Україні створено 2 центри, 7 хоспісів та понад 60 самостійних відділень паліативної допомоги, що забезпечує доступ до 1500 стаціонарних паліативних ліжок, при рекомендованій ВООЗ потребі для України 3 500 ліжок(з розрахунку 8-10 ліжок на кожні 100 тисяч жителів). Крім того, в Україні функціонує лише 7 виїзних служб надання паліативної допомоги вдома для дорослих та дітей. Таким чином, за оцінками експертів, потреба у паліативній допомозі в Україні задоволена менш ніж наполовину.
Не створено сьогодні в Україні й дієвої системи психологічної реабілітації онкологічних пацієнтів та членів їх родин, інтеграції онкологічних пацієнтів у суспільство після закінчення лікування, повернення дітей у колектив та до процесу навчання.
Практично повністю відсутня комплексна інформаційна політика у сфері боротьби з онкозахворюваннями, наслідком чого є досить низька обізнаність населення щодо методів профілактики, лікування та реабілітації цих хвороб.
До того ж існує проблема безвідповідальності громадян за власне здоров’я, нехтування ними рекомендацій лікарів щодо проходження у визначений час необхідних діагностичних досліджень. Це призводить до того, що пацієнт звертається за медичною допомогою вже у запущеній стадії хвороби, коли шанс на успішне лікування практично втрачено.
Потребує подальшого удосконалення національне законодавство з питань протидії тютюнопалінню щодо контролю над тютюном, зокрема шляхом подальшої імплементації положень Рамкової конвенції з контролю над тютюном та реалізації відповідних директив ЄС у цій сфері.
Перелічені проблеми свідчать про актуальність продовження трансформації системи охорони здоров’я України, в тому числі за напрямом «онкологічні захворювання», для чого необхідно об’єднати зусилля не тільки онкологічних, а й інших закладів охорони здоров’я, наукових установ, галузей фінансів та економіки, науки, освіти, культури, засобів масової інформації, пацієнтської спільноти.
Учасники слухань констатують, що управління системою онкологічної допомоги має максимально використовувати найкращий міжнародний досвід забезпечення якості медичної допомоги та враховувати міжнародні рекомендації у цій сфері. У центрі будь-яких реформ в галузі охорони здоров’я повинні бути інтереси хворого з додержанням принципів необхідності й достатності заходів лікування, рівних можливостей отримання медичної допомоги, гуманності, добровільності, доступності та відповідності сучасним вимогам доказової медицини.
Обговоривши проблемні питання щодо організації системи онкологічної допомоги в Україні, наявні проблеми та шляхи їх вирішення, учасники парламентських слухань на тему: «Організація протиракової боротьби в Україні. Проблеми та шляхи їх вирішення» рекомендують:
1. Президенту України: оголосити наступний 2021-й рік роком онкологічного скринінгу в Україні.
2. Верховній Раді України: забезпечити затвердження на рівні закону загальнодержавної цільової програми боротьби з онкологічними захворюваннями (у разі подання її на розгляд в установленому порядку Кабінетом Міністрів України).
3. Кабінету Міністрів України:
1) затвердити національну стратегію контролю онкологічних захворювань до 2030 року та план дій на її виконання, визначивши основні цілі і завдання держави у цій сфері до 2030 року, інструменти для реалізації, ключові цільові показники та індикатори оцінки результативності;
2) розробити та внести в установленому порядку на розгляд ВерховноїРади України для затвердження проект закону про загальнодержавну цільову програму боротьби з онкологічними захворюваннями, передбачивши її належне щорічне фінансування та комплекс заходів, спрямованих на виконання резолюції Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я «Профілактика раку і боротьба з ним в контексті комплексного підходу» (WHA70.12), зокрема щодо:
а) обов’язкового впровадження на первинному рівні надання медичної допомоги системного онкоскринінгу населення;
б) запровадження проведення диспансерного спостереження за пацієнтами з передпухлинною патологією в амбулаторно-поліклінічних закладах охорони здоров’я;
в) забезпечення взаємодії закладів охорони здоров’я при організації діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів на злоякісні новоутворення (маршрут пацієнта);
г) забезпечення гарантованого рівня медичної допомоги онкологічним пацієнтам з поступовим розширенням переліку медичних послуг, що надаватимуться таким пацієнтам в рамках програми медичних гарантій;
ґ) доведення рівня морфологічної та молекулярно-генетичної діагностики новоутворень до сучасних вимог, а також розвитку вітчизняних фундаментальних та прикладних наукових досліджень з питань онкології на принципах доказової медицини;
д) перегляду та удосконалення стандартів лікування онкологічних захворювань у дорослих та дітей;
е) впровадження системи психологічної, професійної та соціальної реабілітації пацієнтів з онкологічною патологією для забезпечення максимально можливої в існуючих соціально-економічних умовах якості їх життя;
є) розбудови системи паліативної допомоги пацієнтам з онкологічною патологією в термінальних стадіях захворювання;
ж) модернізації Національного канцер-реєстру, удосконалення його роботи з можливістю створення на його базі реєстру осіб, які пройшли онкоскринінг, з фіксацією його результатів та виявлених передракових станів та можливістю його інтеграції до Електронної системи охорони здоров’я (eHealth);
з) інформатизації державних та комунальних некомерційних підприємств, в яких надається медична допомога пацієнтам з онкологічною патологією, з урахуванням сучасних міжнародних стандартів обробки та обміну цифровою інформацією в електронних інформаційно-телекомунікаційних системах;
и) запровадження інституту страхування професійної відповідальності лікарів за якість надання онкологічної допомоги та страхування відповідальності пацієнта за ухилення від проходження профілактичних оглядів та обов’язкового онкоскринінгу;
3) внести зміни до постанови Кабінету Міністрів Українивід 11 жовтня 2016 року № 710 «Про ефективне використання державних коштів» з метою розблокування можливості прийняття державних цільових програм у сфері охорони здоров’я;
4) при підготовці проекту державного бюджету на відповідний рік передбачати у повному обсязі відповідно до потреби видатки з державного бюджету України на:
а) закупівлю лікарських засобів та медичних виробів для лікування онкологічних захворювань у дорослих та дітей, зокрема на 100-відсоткове забезпечення пацієнтів лікарськими засобами для хіміотерапії;
б) оплату медичних послуг з ранньої діагностики (онкоскринінгу), лікування та реабілітації онкологічних пацієнтів в рамках програми державних гарантій медичного обслуговування населення;
в) проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень у сфері епідеміології раку, його діагностики та лікування;
г) проведення інформаційної політики щодо боротьби із злоякісними новоутвореннями;
5) вжити заходів для забезпечення у наступні три роки закладів охорони здоров’я, які надають медичну допомогу онкологічним пацієнтам, високовартісним сучасним лікувально-діагностичним обладнанням, зокрема: лінійними прискорювачами; сучасними апаратами для променевої терапії; апаратами для радіохірургічного лікування злоякісних новоутворень тощо;
6) переглянути Національний перелік основних лікарських засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 333 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 1081), включивши до нього новітні лікарські засоби з доведеною ефективністю для лікування онкологічних та онкогематологічних захворювань у дорослих та дітей, зокрема препарати для таргетної терапії, імунотерапії та протипухлинні вакцини;
7) доручити відповідним центральним органам виконавчої влади забезпечити доповнення Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10, відповідними анатомічними дефектами, іншими необоротними порушеннями функцій органів і систем організму, станів та захворювань, що виникають при онкологічних захворюваннях у дітей та дорослих;
8) забезпечити належне виконання норм законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII та «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII з метою створення безпечного для життя та здоров’я громадян України навколишнього природного середовища і попередження розвитку онкологічних захворювань, обумовлених впливом екологічних чинників на організм людини;
9) забезпечити виконання статей 427, 428 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, які передбачають, що співробітництво між Україною та ЄС щодо забезпечення попередження та контролю над неінфекційними хворобами через обмін інформацією та найкращими практиками, пропагування здорового способу життя, визначення основних детермінант здоров’я та проблем в галузі охорони здоров’я, зокрема через імплементацію Рамкової Конвенції ВООЗ з контролю над тютюном та Директиви 2014/40/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 квітня 2014 року «Про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо виробництва, представлення та продажу тютюнових виробів і супутніх продуктів та про скасування Директиви 2001/37/ЄC»;
10) доручити відповідним центральним органам виконавчої влади здійснити обґрунтовані розрахунки вартості медичних послуг (окремо для дітей та дорослих), що надаватимуться онкологічним пацієнтам в рамках програми державних гарантій медичного обслуговування населення;
11) доручити відповідним центральним органам виконавчої влади опрацювати питання щодо:
а) створення в Україні міжрегіональних онкологічних та онкогематологічних центрів, а також міжрегіональних центрів ядерної медицини з урахуванням європейських норм надання медичної допомоги онкологічним пацієнтам та внести відповідні пропозиції на розгляд Уряду;
б) створення на базі Київського центру трансплантації кісткового мозку Національного центру трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин із збільшенням його потужностей для надання можливості отримання медичної допомоги дитячому та дорослому населенню з усіх регіонів України, а також створення на базі цього закладу охорони здоров’я референс-лабораторії з діагностики гематологічних та онкогематологічних захворювань у дорослих;
в) спрощення процедури отримання дозвільних документів для суб’єктів господарювання, які використовують джерела медичного опромінення населення, зокрема щодо надання таким суб’єктам можливості здійснення медичної практики на підставі лише ліцензії на медичну практику за умов використання ними джерел іонізуючого випромінювання, які відповідають критеріям, встановленим Кабінетом Міністрів України;
г) доцільності внесення змін до статті 3212 Кримінального кодексу України щодо усунення надмірної криміналізації порушень порядку проведення доклінічного вивчення, клінічних випробувань лікарських засобів, фальсифікації їх результатів, а також порушення встановленого порядку державної реєстрації лікарських засобів;
ґ) створення відповідного мобільного додатку щодо нагадування пацієнтам про необхідність проходження обов’язкового онкоскринінгу та відповідного самообстеження;
д) можливості застосування алгоритмів штучного інтелекту для виявлення осіб з підвищеним ризиком розвитку онкозахворювань, прогнозування короткочасних та віддалених результатів лікування осіб зі злоякісними новоутвореннями та проведення корекції такого лікування;
12) розглянути можливість затвердження державної цільової програми захисту населення Кіровоградської області від впливу іонізуючого випромінювання на 2021-2026 роки;
13) забезпечити дієву міжгалузеву взаємодію у питаннях організації первинної та вторинної профілактики, лікування і реабілітації онкохворих в Україні та розглянути можливість створення при Уряді міжгалузевої експертної координаційної ради з питань надання медичної допомоги та соціального супроводу онкологічних пацієнтів.
4. Міністерству охорони здоров’я України:
1) переглянути та вдосконалити галузеві стандарти профілактики, діагностики та лікування онкологічних захворювань у дітей та дорослих з урахуванням сучасних світових практик у цій сфері, ефективність яких клінічно доведена, зокрема забезпечити офіційний переклад та адаптацію до практики вітчизняної галузі охорони здоров’я міжнародних клінічних протоколів з онкології та на їх підставі розробити клінічний маршрут пацієнта при наданні онкологічної допомоги;
2) затвердити порядок проведення обов’язкового онкоскринінгу населення, у тому числі на первинному рівні медичної допомоги (із визначенням у ньому: переліку, видів, етапів та методів скринінгу для різних вікових груп населення; категорій осіб з груп ризику розвитку злоякісних новоутворень та осіб, які перебувають на диспансерному обліку з приводу злоякісних новоутворень; вагітних; періодичності отримання консультацій лікарів-спеціалістів за результатами онкоскринінгу; можливості проведення пацієнтами самообстежень та самозабору матеріалу для діагностики деяких видів злоякісних новоутворень тощо);
3) при формуванні номенклатури державних закупівель лікарських засобів та медичних виробів на відповідний рік враховувати 100-відсоткову заявлену регіонами потребу щодо забезпечення діагностики та лікування онкологічних захворювань у дорослих та дітей, а також необхідність її оновлення і доповнення новітніми ефективними лікарськими засобами та сучасними медичними виробами для дорослої та дитячої онкології;
4) запровадити проведення на базі Національного інституту раку Міністерства охорони здоров’я України тренінгів (шкіл медсестринства) з надання медичної допомоги та сестринського догляду за онкологічними пацієнтами для середнього та молодшого медичного персоналу з регіональних закладів охорони здоров’я;
5) забезпечити введення у штатний розпис закладів охорони здоров’я, що надають медичну допомогу дітям із злоякісними новоутвореннями, посад: лікаря з функціональної діагностики; лікаря-фізіотерапевта; лікаря з лікувальної фізкультури; лікаря з лікувальної фізкультури та спортивної медицини; відповідних посад соціальних працівників, психологів та спеціалістів з ігрової терапії;
6) опрацювати питання щодо можливості надання медичної допомоги онкологічним пацієнтам віком від 18 до 21 року на базі дитячих онкологічних відділень та закладів охорони здоров’я;
7) розширити перелік клінічних досліджень в онкології та сприяти широкому залученню до участі у таких дослідженнях онкологічних пацієнтів з числа дітей та дорослих;
8) розглянути питання щодо введення нових медичних спеціальностей «лікар з надання паліативної допомоги», «сестра медична з надання паліативної допомоги», «лікар-цитолог» та «лаборант-цитолог»;
9) спільно з Національною академією медичних наук України опрацювати питання створення на базі провідних науково-практичних установ та онкологічних закладів охорони здоров’я лабораторій з клінічної діагностики онкологічних та онкогематологічних захворювань у дорослих та дітей;
10) вивчити доцільність запровадження в Україні обов’язкової вакцинації населення проти папіломавірусу людини (ВПЛ) та, у разі необхідності, внести відповідні зміни до Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595;
11) прискорити створення в Україні системи алогенної трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, у тому числі від неродинного донора, зокрема шляхом забезпечення отримання відповідних анатомічних матеріалів із-за кордону;
12) внести зміни до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21 січня 2013 року № 41 «Про організацію паліативної допомоги в Україні» щодо унормування надання паліативної допомоги спеціальними мобільними (виїзними) бригадами з надання паліативної допомоги, визначивши умови та порядок надання паліативної допомоги такими бригадами та їх склад;
13) доповнити перелік індикаторів якості медичної допомоги, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 2 листопада 2011 року № 743, новим індикатором якості для первинної медичної допомоги - «повнота охоплення діагностичним обстеженням осіб з груп ризику щодо розвитку онкозахворювань, зокрема осіб з передраковими станами» та вжити заходів для підвищення обізнаності лікарів первинної ланки надання медичної допомоги щодо порядку та методів проведення ранньої діагностики онкологічних захворювань;
14) запровадити систему моніторингу віддалених результатів лікування онкологічних захворювань у дітей та дорослих з фокусом на якість життя пацієнта;
15) затвердити порядок взяття на облік громадян, які потребують направлення для лікування за кордон, наявність якого передбачена Порядком направлення громадян України для лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1079 «Про забезпечення організації направлення громадян України для лікування за кордон», а також удосконалити процедуру пошуку неродинних донорів для осіб, які потребують трансплантації анатомічних матеріалів за кордоном, передбачивши можливість одночасного пошуку донорів для декількох пацієнтів;
16) розглянути можливість збільшення кількості годин та тривалості курсів «Онкологія», «Клінічна онкологія» і «Онкогематологія» та запровадження окремих курсів «Онкологія дитяча» та «Онкогематологія дитяча» у вищих медичних навчальних закладах до- та післядипломного рівня освіти з обов’язковим висвітленням в навчальній програмі цих курсів питань профілактики, ранньої діагностики онкологічних та онкогематологічних захворювань і забезпеченням практичних занять у клінічних умовах;
17) запровадити резидентуру за напрямами «Онкологія дитяча» та «Онкогематологія дитяча» відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері, розробити відповідну програму для підготовки фахівців;
18) спільно з Національною академією медичних наук України розробити та включити до навчальних програм вищих медичних навчальних закладів додипломної освіти усіх рівнів акредитації та програм післядипломної освіти лікарів навчальні курси з організації надання паліативної медичної допомоги;
19) опрацювати питання щодо визначення опорних кафедр з онкології та дитячої онкології на базі вищих медичних навчальних закладів МОЗ України ІІ-ІV рівнів акредитації;
20) посилити міжнародне співробітництво у сфері боротьби з раком із широким залученням до нього провідних міжнародних експертів у сфері онкології для вивчення світового досвіду та обміну досвідом з питань протиракової боротьби, сприяти участі вітчизняних науковців і практичних лікарів у відповідних міжнародних проектах у цій сфері;
21) забезпечити підвищення рівня професійної підготовки медичних сестер у сфері дитячої онкології та гематології, розробити та запровадити відповідну навчальну програму згідно з глобальними стандартами International Society of Pediatric Oncology (SIOP) для країн, що розвиваються;
22) розробити комунікаційну стратегію щодо профілактики онкологічних захворювань та вироблення високого рівня онкологічної настороги населення і забезпечити проведення щорічних інформаційних кампаній, спрямованих на різні вікові категорії населення із широким залученням до цієї роботи медичних фахівців, пацієнтської спільноти, представників громадськості, медіа- та онлайн ресурсів.
5. Міністерству соціальної політики України спільно з Міністерством охорони здоров’я України переглянути та вдосконалити нормативно-правові акти, що регулюють питання надання медичних та соціальних послуг паліативним пацієнтам.
6. Міністерству освіти і науки України спільно з Міністерством охорони здоров’я України, Національною академією наук України та Національною академією медичних наук України розробити навчальні програми з навчанням навичкам обробки та обміну цифровою інформацією в сучасних електронних інформаційно-телекомунікаційних системах відповідно до встановлених міжнародних стандартів у цій сфері для вищих медичних навчальних закладів до- та післядипломного рівня освіти для підготовки (перепідготовки) фахівців за спеціальностями: «Променева терапія», «Радіологія», «Радіонуклідна діагностика», «Рентгенологія», а також для інших вищих навчальних закладів для підготовки (перепідготовки) фахівців за спеціальностями: «Радіобіологія», «Біофізика», «Медична та біологічна інформатика і кібернетика» тощо.
7. Національній академії медичних наук України:
1) продовжити проведення науково-прикладних досліджень у сфері дитячої та дорослої онкології, у тому числі спільно з фахівцями Національної академії наук України;
2) забезпечити дооснащення та переоснащення науково-практичних установ НАМН України радіотерапевтичним обладнанням за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ);
3) спільно з Міністерством охорони здоров’я України розробити алгоритм впровадження вітчизняних наукових розробок у сфері онкології із доказовою клінічною ефективністю у практику охорони здоров’я;
4) спільно з Міністерством охорони здоров’я України розробити програму стажування молодих лікарів-онкологів і науковців-онкологів в науково-практичних установах НАМН України та у провідних онкологічних центрах зарубіжних країн.
8. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:
1) розробити та затвердити місцеві програми з надання онкологічної допомоги населенню, забезпечивши їх належне фінансування;
2) опрацювати питання щодо можливості залучення інвесторів до розбудови медичної інфраструктури з надання онкологічної допомоги населенню на умовах концесії;
3) вжити заходів з метою дооснащення регіональних онкологічних закладів охорони здоров’я необхідним сучасним лікувально-діагностичним обладнанням відповідно до заявленої ними потреби та вимог Національної служби здоров’я України, насамперед апаратурою для променевої діагностики та променевої терапії, у тому числі за рахунок залучення позабюджетних коштів з незаборонених законодавством джерел, забезпечити навчання медичного персоналу роботі на цьому обладнанні;
4) забезпечити контроль ефективності використання регіональними онкологічними закладами охорони здоров’я закупленого за бюджетні кошти високовартісного медичного обладнання;
5) забезпечити організаційно-методичну підтримку регіональних закладів охорони здоров’я, які надають медичну допомогу онкологічним пацієнтам, при укладанні ними договорів щодо надання медичних послуг з Національною службою здоров’я України;
6) вживати заходів для збереження наявної мережі та кадрового потенціалу комунальних некомерційних підприємств охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим на онкологічні захворювання;
7) забезпечити наявність у штаті кожного закладу охорони здоров’я, що надає медичну допомогу дітям зі злоякісними новоутвореннями, дитячого лікаря-онколога/гематолога, дитячого лікаря-анестезіолога, педіатра та дієтолога, а також цілодобовий доступ до консультування інших дитячих лікарів-спеціалістів;
8) запровадити аутологічну та алогенну трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин у регіональних закладах охорони здоров’я;
9) утворити регіональні центри з фізичної, психологічної та соціальної реабілітації онкологічних пацієнтів;
10) забезпечити створення центрів (відділень), мобільних бригад з надання паліативної допомоги на базі регіональних онкологічних центрів та онкологічних диспансерів для організації надання медичної допомоги онкохворим у термінальній стадії хвороби відповідно до потреб населення регіону у такому лікуванні;
11) вживати заходів з метою попередження впливу канцерогенних чинників на організм людини, у тому числі мінімізації впливу наявних у регіоні техногенних та екологічних канцерогенних чинників;
12) забезпечити своєчасне та об’єктивне подання Міністерству охорони здоров’я України інформації щодо потреб у забезпеченні онкологічних пацієнтів лікарськими засобами та медичними виробами;
13) постійно проводити відповідні інформаційні медійні кампанії та інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення з метою підвищення рівня знань та мотивації щодо профілактики та лікування онкологічних захворювань, зміни ставлення до власного здоров’я, набуття навичок, необхідних для підтримки і збереження здоров’я, популяризації здорового способу життя із широким залученням до цієї роботи пацієнтських організацій, представників громадськості та волонтерів.
