Марія Савка та Володимир Попович (на передньому плані) під час інспекції.

Після повені. Хата мами Любові Іваночко.

Селище Ланчин Надвірнянського району нині — як взірець відновлення доріг. Кілька кілометрів центральної вулиці тут з оновленою дощовою каналізацією, добротним асфальтобетонним покриттям та розміткою, тротуарами, електричним освітленням. Таку благодійну допомогу надала турецька компанія «Онур Конструкціон Інтернешнл» за сприяння Офісу Президента.

Та варто спуститися відновленою тією ж компанією бічною вулицею вниз, до нині тихої та мілкої річки Прут, та далі пройтися до району Заріка, як одразу відчуєш усе жахіття повені. Головний місток через майже безводний потічок із дивною назвою Урюк зруйновано, поруч — новий. Якраз неподалік оновлюють огорожу двоє людей старшого віку, бідкаються, що полишені сам-на-сам.

Далі все ще страшніше. Наче якісь танки пройшлися чи бомбардування було. Знесені огорожі, на місці городів та присадиб — зарослі за майже три місяці гори вкритого мулом каміння, дерев із корінням. Що-правда, здебільшого все те, нанесене повінню, вже розчистили та вивезли. Допомагають та-таки «Онур Конструкціон Інтернешнл», ТОВ «ПБС», районні будівельно-дорожні служби.

Техніка працює одразу на кількох вуличках, що примикають до потоку. Як пояснив інженер «Онуру» Роман Івасівка, це другий етап ліквідації наслідків повені. Профілюють та підсипають щебеневою сумішшю бокові вулиці, прокопують канави для водовідведення, розширюють русло потоку та влаштовують захисні габіони. Те само робить і ПБС.

Оглянути процес відновлення саме навідалися перша заступниця та заступник голови Івано-Франківської ОДА Марія Савка та Василь Івасик, інші обласні посадовці. Комісію супроводжує голова селищної ради Ланчинської ОТГ Володимир Попович. Розповідає про вже зроблене. Каже, що просвітку не видно: ні вихідного, ні свята, треба встигнути до дощів. Бо то нині сухо і можна пройти. А ще ж — кожен із постраждалих зі своїми проблемами.

І справді: хоч би де зупинилися члени комісії, до них зі скаргами підходять люди. Хтось обурюється, що розширюють русло за рахунок його приватизованої землі, інші — що немає належної компенсації за знищене стихією. Затоплені курники та стайні, замулені городи — про який урожай можна казати, коли все було завалено сміттям і деревами з гір?

Та найбільше обурюються через те, що чиєсь домогосподарство віднесли до І категорії та виділили 300 тисяч гривень, а сусідам — ІІ категорія та 50 тисяч гривень. Що за ці кошти можна відновити, коли господарські споруди стихія знесла до фундаменту?

«Моя 85-річна мама Євдокія Голіней відтоді то в лікарні з високим тиском, то вже оніміла від пережитого. 23 червня запам’ятає навіки. Доти з місяць дощило, а то раптом за якихось двадцять хвилин хлинув високий вал води з гірською породою, деревами з корінням. В її будинку води було по вікна. Молодші сусіди повтікали, а до неї через високу течію не міг добратися навіть рятувальний човен. То вже як вода спала — визволили родичі», — розповідає мешканка селища Любов Іваночко.

Жінка веде до зруйнованої господарки. Вода забрала все сіно, дрова, будівельні дошки та камінь, потопила курей. Затоплений підвал, всюди сліди руйнації. У хаті здерли підлогу, щоб замінити, та грибок з’їдає стіни. 25 соток городу — весь урожай змило. Жінка бідкається, що їм дали ІІ категорію, тоді як трьом сусідам навколо — І. Були ще допомога майже 20 тисяч гривень та продукти харчування від благодійників.

І справді: серце крається за втраченим. Тут люди наново підмурівки роблять, щоб опісля огорожу оновити, перекривають дахи. Страшно, насправді, на все зруйноване дивитися. Але якраз під час інспекції поруч із членами комісії хтось підводою з лісу віз свіжозрубані буки. Звісно, без гілок. Їх залишають у лісі. А потім вони заростають та перетворюються на хащі, які створюють у лісі загати. За невеликих опадів струмки не справляються з водою, і під час стихії все валить із гір донизу. От якби самі люди перекрили дорогу таким лісорубам та навели порядок у цій справі!