Днями минає півроку, відколи у головному лікувальному закладі області працює підрозділ, який надає спеціалізовану допомогу хворим на COVID-19. Він розрахований на 30 пацієнтів, п’ять ліжок — реанімаційні.
— На роботу інших відділень лікарні це не впливає, — розповідає Олена Голуб (на знімку в центрі), завідувачка пульмонологічного відділення. — Ми займаємо два поверхи закритої зони, які мають свій вхід, свій ліфт, на інших поверхах він не зупиняється. Пацієнти потрапляють у корпус із входу, який не з’єднаний з чистими зонами лікарні. У нас чітке розділення зон: буферна червона, сіра і чиста зелена. На території відділення є свій рентген-апарат, який обслуговує тільки наших пацієнтів. Нині усі ліжка зайняті — великий сплеск коронавірусу. Ми лікуємо пацієнтів із захворюванням середнього і важкого ступеня: із супутньою патологією, з високою температурою, яку дуже важко збити, з двобічним запаленням легень, дихальною недостатністю. Пацієнти потребують постійної кисневої терапії.
— Людей якого віку вражає коронавірус?
— Нині серед наших пацієнтів побільшало молодих. Наймолодша була навесні — 18-річна дівчина, тепер переважають люди від 32 до 65 років. Іноді бувають 70—80-річні. Багато із серцево-судинною патологією, хронічною нирковою недостатністю, з онкопатологією, цукровим діабетом. Але є й ті, хто не входить до групи ризику важкого перебігу. Це люди віком до 40 років. Вони ведуть здоровий спосіб життя, займаються спортом, та у них — важка пневмонія. Серед хворих збільшилася кількість медичних працівників.
— Де пацієнти переважно підхоплюють інфекцію?
— Збір епіданамнезу обов’язковий при огляді пацієнта. Шляхи зараження — це спілкування із хворими на COVID-19 родичами, колегами, знайомими. Але досить часто це порушення рекомендацій щодо протиепідемічних норм у повсякденному житті.
— Чи хворіють по другому колу?
— У мене такого досвіду не було. Поживемо — побачимо. Є підстави вважати, що вдруге не переноситимемо COVID-19 у важкій формі.
— Скільки часу треба, щоб вилікувати пацієнта?
— По-різному. Буває, 12—17 днів. Для наших важких хворих це непоганий строк. Ситуація кожного пацієнта ускладнена своїм: терапевтичними, навіть хірургічними проблемами. Зараз вийшли нові протоколи лікування COVID-19 — колеги відзначають, що вони добре підходять для роботи, тому що базуються на практичному досвіді наших і зарубіжних лікарів.
— Що найважче?
— Усе. По тижню працюють чотири бригади, у кожній — лікар, дві медсестри і молодша медсестра. Не виходячи з відділення. Важко фізично: якщо ти в зоні в костюмі бактеріологічного захисту — це ні попити води, ні сходити в туалет. Але так працює весь світ. Морально важко, коли не бачиш покращення у стані хворого. І навпаки, коли пацієнт одужує — це додає сил.
Олена Голуб з повагою розповідає про свій колектив. Каже, що це надійна команда, з якою вони дружно і стійко переборюють усі труднощі.
— Ця робота зовсім не схожа на ту, за якою звикли бачити лікаря, — продовжує. — У нас є пацієнтка, яка раніше потрапляла до відділення пульмонології з бронхіальною астмою. Зараз у неї коронавірус, двобічна пневмонія. Уже є позитивна динаміка, одужує. Вона каже: «Я так звикла бачити вас — ви маленька, тендітна, у білому халатику, на підборах...». А тут ми — у захисних костюмах, як полярники. Тому, коли заступаємо на вахту, називаємо себе пацієнтам: наша бригада — такий-то лікар, такі-то медсестри, молодша медсестра. Хоча люди нас уже якось починають упізнавати...
Фото з архіву Олени Голуб.
