Серед учасників заходу був проректор з наукової роботи Харківської політехніки, в.о. голови Президії Ради проректорів за-кладів вищої освіти та наукових установ МОН України Андрій Марченко.

Подаємо виклад його виступу на нараді.

«Перша загального державного рівня проблема.

У законодавчій та виконавчій владі, а за підсумком і в державі досі відсутнє розуміння того, що освіта і наука — це головні важелі інноваційного розвитку. Без цих важелів «порожніми» є розмови і намагання входження до світового наукового і освітнього простору, входження до ЄС. А в нас освіта і наука мають статус галузі та фінансуються за залишковим принципом. Без зміни нашого менталітету, а після цього ще й реалізації практичних кроків у законодавчому і виконавчому полі діяльності, переконаний, усі форуми, наради, рішення, укази і т. п. про інноваційний розвиток України так і будуть тільки маніловщиною, а не дорожньою картою.

Друга загального державного рівня проблема.

За весь період незалежності сказати не можу, але за останніх 15—20 років Україна має найнижчі в Європі видатки на науку у відсотках від ВВП. Підкреслюю, це не останні роки війни та пандемії, а період в 15—20 років.

За цей період фінансування науки у відсотках від ВВП було в 15—20 разів менше, ніж в Ізраїлі та Швеції, в 10—15 разів менше, ніж в США та EU. Головні негативні наслідки прописано в дослідженні Київської політехніки, де показано щорічне зменшення вітчизняних інноваторів приблизно на 20 відсотків. Хто створюватиме інноваційну державу Україна?

Ми практично не просуваємося в міжнародних рейтингах університетів. А це престиж держави. Це втрата фінансових надходжень за навчання іноземних студентів. Це втрата міжнародних грантів. Це втрата професійного рівня вітчизняних працівників. Хто про це думає та робить практичні кроки для подолання проблем?

Я вже казав про те, що останніми роками дуже багато слів, гасел, законів, постанов, указів про необхідність входження до світового та європейського освітнього та наукового простору. Безумовно, це наша стратегічна мета!

Я виходжу с того, що на цій нараді всі розумні, талановиті та ще й усі є патріотами України. І я запитую нас, кому в цьому європейському освітньому і науковому просторі ми в такому ганебному стані фінансування науки потрібні?

Тут багато великих і малих проблем, завдань, перешкод. У тому числі й те, що записана у всіх редакціях Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» норма щодо витрат 1,7 відсотка від ВВП на наукову сферу з моменту першої редакції цього закону і до наших днів жодного разу не була виконана. І це не останні 5 років, на які сьогодні часто посилаються, коли йдеться про фінансування науки і освіти! Це стало поганою нашою вітчизняною традицією, яка вивела нас на останнє місце в Європі за рівнем фінансування науки у відсотках ВВП!!! Це показує відсутність у нас цивілізаційного мислення Європи та інших провідних країн світу!!!

Пропозиція.

Запропонувати в термін, наприклад, 6 місяців Комітету Верховної Ради України разом з МОН і НАН України розробити програму поступового переходу фінансування наукової сфери від сьогоднішніх приблизно 0,5 до не менш як 1,7 відсотка ВВП, як це передбачено законом України. Це може бути не один рік. Але така програма дасть вітчизняним науковцям світло в кінці тунелю.

Третя загального державного рівня проблема.

Це створення сприятливого до науки та освіти законодавчого середовища.

Тут теж велика низка проблем. Дуже багато розмов про автономію університетів в освітній і науковій діяльності. Але ця автономія є віртуальною.

Діяльність університетів зарегламентована підзаконними актами значно більше, ніж це було в історії чи сьогодні є за кордоном у розвиненому світі.

Згідно з нашим законодавством, на-приклад, сьогодні в університети приходять експерти і розповідають, як треба готувати докторів phD, хоча самі не працювали з жодним аспірантом і докторантом, розповідають тим, хто такий досвід має.

Сьогодні, наприклад, бізнесу невигідно вкладати кошти в освіту і науку. І таких проблем дуже багато на рівні законодавчого середовища, що приносить тільки шкоду університетській науці і освіті та й усій вітчизняній науці.

Пропозиція.

Створити під егідою Комітету Верховної Ради України, МОН і НАН України робочу групу з аналізу законодавства та надання пропозицій щодо його вдосконалення.

Ще пропозиції щодо актуальних питань.

Важливе питання наших вітчизняних пріоритетів у науковій сфері. Маємо дуже багато пропозицій щодо визначення цих пріоритетів. На мій погляд, більшість із них сформульовані за принципом «хто крутіше скаже». У цих пропозиціях основна проблема в тому, що, по-перше, науку і освіту відривають від конкретних проблем вітчизняної економіки з її відсталим рівнем і актуальними потребами до розвитку до більш високих технологічних укладів. А, по-друге, орієнтують на модні бренди наукових напрямів розвинених країн світу з їх більш високими технологічними укладами економіки, в 10—20 разів більшою часткою у відсотках від ВВП фінансування наукової сфери, з їх високими позиціями в Scopus та Web of Science.

Наведу такий приклад: сьогодні у Дніпропетровській області, а саме, в першу чергу, біля міст Кривий Ріг (батьківщина нашого Президента), Марганець, Нікополь накопичилася велика кількість (мільйони тонн) відходів видобутку різних руд. До того ж ці відходи, що майже 100 років утворювалися, мають у багатьох випадках відсоток корисних речовин на рівні закордонних родовищ. З одного боку, це екологічна катастрофа краю, а з другого — можливість отримати кошти, які частково (а може, і на 100 відсотків) забезпечать витрати на рекультивацію земель та подолання цієї екологічної катастрофи за рахунок переробки означених відходів. Такі надзвичайно актуальні для України дослідження малоцікаві закордонним експертам, будуть мало представлені (або зовсім не представлені) в Scopus та Web of Science, а тому, за сьогоднішньою логікою формування наукових досліджень, мають мало шансів бути профінансованими. Що й було не раз підтверджено в попередні роки під час розгляду запитів на проведення наукових досліджень за цією тематикою! І таких прикладів надзвичайно багато.

Пропозиція щодо визначення пріоритетів у науковій сфері.

— Виключно прагматичний підхід. Кожен із пріоритетів наукової сфери повинен працювати на підвищення ефективності вітчизняної економіки сьогодні і в майбутньому.

— Повинні забезпечуватися наукова та науково-технічна складові високої вітчизняної обороноздатності.

— Підтримка і розвиток кадрового потенціалу вітчизняних інноваторів, для яких пріоритет працювати в Україні вищий, ніж працювати за кордоном, безумовно, з використанням широких міжнародних зв’язків.

Водночас пропоную визначити:

— наприклад, за внеском до вітчизняного бюджету перші п’ять напрямів вітчизняної економіки, які повинні бути в безумовному пріоритеті, бо необхідно наповнювати бюджет для потреб сьогодення, а це і наука з освітою, і оборона, і охорона здоров’я тощо;

— наприклад, визначити п’ять пріоритетів, що пов’язані із світовими перспективними напрямами науки, безумовно, з обов’язковим обґрунтуванням усіх можливостей отримання позитивного ефекту вітчизняною економікою під час їх реалізації;

— і за всіх варіантів в обов’язкових пріоритетах повинні бути забезпечення обороноздатності, охорона здоров’я, раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища.

І наостанок.

Р. Рейган сказав: «Ми даємо багато грошей на науку не тому, що ми багаті, а ми багаті, тому що даємо багато грошей на науку».

Нам би таке розуміння!!!».