Представники фракції «Голос» Ярослав Юрчишин, Володимир Цабаль, Рустем Умєров, Юлія Клименко, Роман Лозинський, Ярослав Рущишин та Андрій Осадчук зареєстрували законопроект про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо особистої поруки, № 4222). У разі схвалення цих змін Президент, Прем’єр-міністр, глава парламенту, народні депутати та інші найвищі посадовці не матимуть права на особисту поруку з боку топ-чиновників у справах про корупцію у великих розмірах.
На думку авторів законопроекту, це необхідно для того, щоб топ-чиновники та політики не зловживали своїм впливом — ані як підозрювані чи обвинувачені, ані як поручителі. Тим паче, що практика свідчить: у справах проти топ-корупціонерів поручителі не можуть гарантувати, що їхні фігуранти дотримуватимуться усіх вимог слідчого судді та не втечуть. При цьому підозрювані у корупційних діях використовують свій статус для відбілювання репутації чи навіть тиску на слідство та суд. Саме тому представники фракції «Голос» вважають, що право брати на поруки та право бути взятими на поруки для топ-посадовців потрібно обмежити.
Відповідно до законопроекту, окрім Президента, голів уряду і парламенту та народних депутатів, це право поруки також не має поширюватися на міністрів, керівників інших центральних органів влади, голову СБУ, Генпрокурора, голову Нацбанку та інших посадовців, визначених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
«Чи не набридли вже нам сюжети, коли обвинуваченого на десятки або й сотні мільйонів гривень прямо із залу суду відпускають на поруки його колег, а потім, як у справах Мартиненка чи Насірова, ловлять в аеропорту при спробі перетнути кордон? Або, як у справі Оніщенка, не ловлять», — зазначає один з авторів законопроекту, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Ярослав Юрчишин. Саме тому в законодавчій ініціативі представників фракції «Голос» пропонується заборонити виступати поручителем та брати на поруки топ-чиновників та народних депутатів.
«Що таке взяття на поруки? Це коли поручитель гарантує, що підозрюваний відвідуватиме суд, допомагатиме слідству та співпрацюватиме зі стороною обвинувачення. Але хто може поручитися за народного депутата чи міністра? Насправді ніхто. Тож внаслідок взяття на поруки топ-корупціонерів втрачаються час, зусилля і, що найголовніше, гроші, бо альтернативою поруки є застава», — наголошує Я. Юрчишин та зауважує, що для декого взяття на поруки — це просто дешевий спосіб сховатися від правосуддя.
На думку народного депутата, дієвішою у таких випадках альтернативою є застава, яка хоча б гарантує, що держава не залишиться ні з чим, якщо фігурант справи втече. Адже одна справа залишити суду «чесне слово» поручителів, і зовсім інша — внести як заставу декілька або й сотню мільйонів гривень.
«Перед тим, як посадити когось за корупцію, треба насамперед не дозволити втекти йому від відповідальності. Бо корупціонерові, який втік, байдуже, скільки років тюрми йому присудили», — вважає Я. Юрчишин.
Зазначимо, що відповідно до статті 180 Кримінального процесуального кодексу України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважають такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 КПК та зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Проте у разі невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань, йому лише «світить» грошове стягнення у розмірі від двох до п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму (залежно від тяжкості вчиненого взятим на поруки злочину).
Натомість, коли йдеться про грошову заставу, то відповідно до статті 183 КПК, у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави.
