Розпорядженням Полтавської ОДА від 15 жовтня нинішнього року скіфське поселення в урочищі Городище, між селами Комишня та Черевки Миргородського району, понад 10 тисяч квадратних метрів площі якого було знищено в серпні АТ «Укргазвидобування», отримало статус пам’ятки археології та внесено до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини Полтавської області.

— Це городище унікальне за збереженістю, — каже кандидат історичних наук, археолог, молодший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України Юрій Пуголовок, — адже дійшло до нашого часу фактично вцілілим. На його території ніколи не велася господарська діяльність, а ріс ліс. Більшість таких городищ, а їх на території України не так уже й багато, аж ніяк не тисячі і не сотні, постраждали саме від господарської діяльності людини. По-друге, це єдине відоме городище в басейні річки Хорол. Тут і раніше працювали археологи, проводили розвідки, знаходили стоянки, могильники, кургани, але городище виявили вперше.

Поселення войовничих скіфів займає площу майже 20 гектарів, існувало воно, найімовірніше, на рубежі V—VI століть до н. е. Городище двокомпонентне — мало великий і малий двір, де розміщувалися житлові споруди знаті та скіфів-воїнів, землеробів чи ремісників, купців, майстерні. Уся територія поселення була обнесена оборонними валами, висота яких нині сягає 3—4 метрів, а ширина — 2—3 метрів. За словами археологів, які провели на об’єкті шурфування для визначення археологічного культурного шару, теоретично висота оборонних валів Комишнянського городища могла сягати від 7—8 до 10 і більше метрів. Нині вали опливли, але зберегли свої контури. З південного боку городища — глибоке урвище, що відігравало роль ще однієї оборонної лінії.

Скіфське прамісто під столітніми дубами знайшли випадково. Коли в лісі неподалік траси Миргород—Гадяч геологи розчищали майданчик під нову газову свердловину, бульдозер зрізав шар ґрунту, піднявши на поверхню фрагменти ліпних керамічних посудин, кухонних і столових виробів, прикраси, фрагменти скіфської пряжки, наконечники стріл.

— Стріл багато, знайдено їх біля оборонної стіни, тож, імовірно, це сліди нападу на городище, — зазначає Юрій Пуголовок. — Городище занепало, ймовірно, у IV столітті до н. е. Його історія для фахівців Залізного віку поки що — terrа incognita.

— Ми маємо мінімальні матеріали з цього городища, треба проводити розкопки, — каже директор науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» НАНУ Антон Корвін-Піотровський. — На території городища пошкоджено верхній шар ґрунту, але культурний шар залишився придатним для дослідження (на знімку).

Факт руйнування унікальної пам’ятки виявлено «Охоронною археологічною службою» 6 серпня нинішнього року, про що невідкладно було повідомлено Департамент культури і туризму Полтавської ОДА, АТ «Укргазвидобування». Геологи зрізали майже два гектари площі городища та зрівняли із землею понад 200 метрів оборонних валів.

Як наголошують в «Охоронній археологічній службі», 17 серпня під час спроби фахівців провести обстеження зруйнованої частини скіфського поселення озброєна охорона не пустила на об’єкт і відтіснила їх за межі промислового майданчика, навколо якого на деревах висіли таблички «Приватна територія. Прохід та проїзд заборонено». Археологи додають, що «Укргазвидобування» чинило тиск на органи охорони культурної спадщини Полтавської області з метою «неправомірного скасування припису про зупинення робіт».

Київ—Комишня—Київ.

Фото автора.