На знімку: 24 листопада 2013 року. У Києві відбувся стотисячний мітинг громадян за підписання Асоціації з Європейським Союзом.

 


24 листопада 2013 року.
У Києві відбувся стотисячний мітинг громадян за підписання Асоціації з Європейським Союзом.
 


24 листопада 2013 року.
Біля Кабінету Міністрів відбулися сутички між правоохоронцями та мітингувальниками Євромайдану.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.

Сьомий рік поспіль 21 листопада демократична Україна відзначає річницю Революції Гідності та вшановує тих, хто, не вагаючись, віддав своє життя за майбутнє кожного з нас, за європейську, незалежну, правову державу. Події осені 2013 — зими 2014 років змінили не лише Україну, а й світ, вразили сміливістю і жертовністю українців, котрі показали: для кожного з нас свобода — понад усе, а Асоціація з ЄС, яку влада відмовилася підписувати, — важливий, визначальний крок на цивілізаційному шляху держави, що з усіх сил намагається вийти з орбіти впливу агресивного північного сусіда.
Майданівцем, котрий вийшов на площі столиці, свого міста, містечка і села, сім років тому став кожен четвертий-п’ятий громадянин України.

Тільки 8 грудня на Марш мільйонів, на один із найвелелюдніших мітингів Революції Гідності у Києві, зібралося, за різними даними, від 800 тисяч до 1,5 мільйона незгодних з політикою кримінального клану Януковича і його сім’ї. Людське море і розмаїття синьо-жовтих прапорів вщерть заповнили Майдан Незалежності і прилеглі вулиці. Вражала не тільки кількість протестувальників, які з’їхалися до столиці після побиття «беркутівцями» студентів вночі 30 листопада з різних куточків країни — з Донбасу і Криму, Львова й Полтави, Дніпра і Харкова, а й світлі обличчя людей, бажання кожного допомогти іншому. Євромайдан став цивілізаційним проривом у майбутнє, він об’єднав усю Україну, яку під час президентських перегонів кандидат у Президенти Янукович і його команда ділили на перший і третій сорти, за мовною ознакою і конфесійною приналежністю.

Янукович, хоч і обіцяв, йдучи на вибори, «почути кожного», не чув нікого. Тож 8 грудня під час віча протестувальники оголосили про намір блокувати урядові будівлі і встановлювати намети на вулицях урядового кварталу. Майдан дав тодішньому президенту 48 годин на виконання вимог протестувальників і закликав прихильників блокувати королівську резиденцію Януковича у Межигір’ї. Того ж дня, після закінчення віча, майданівці рушили колоною до урядового кварталу, почали зводити блокпости і барикади на Грушевського, Круглоуніверситетській, Лютеранській, на перехресті Шовковичної та Богомольця.

Той день увійшов у новітню історію України і як початок народної декомунізації — ленінопаду — ввечері активісти на бульварі Тараса Шевченка знесли ненависний пам’ятник «вождю мирового пролетариата», ініціатору створення тоталітарного режиму і перших концтаборів, а на постаменті встановили державний та червоно-чорний прапори.

З того моменту сумнівів не залишалося — Революція Гідності переможе. Тектонічні зрушення у свідомості народу піднімали на боротьбу тисячі і тисячі патріотів. На свій Майдан вийшли Донецьк і Луганськ, Севастополь, Бердянськ, Дніпродзержинськ, Миргород, Сміла, Ялта, Маріуполь, Ізмаїл...

Згідно зі статистичними даними, в акціях протесту в тій чи іншій формі взяли участь майже 20 відсотків населення України, приблизно стільки само людей підтримали майданівців фінансово. Найактивнішими революціонерами були мешканці західного та центрального регіонів.

Наприкінці грудня 2013 року на Майдані було створено 17 сотень самооборони, сформованих із майже 5 тисяч добровольців. До лютого чисельність самооборони зросла до 12 тисяч, що входили до 39 сотень. Саме ці сотні стали щитом

Майдану, його головною рушійною силою, яка пробила броню силових структур, що стали на захист корупціонера й узурпатора Януковича.

93 дні тривало протистояння воїнів світла, як назвали світові ЗМІ активістів Революції Гідності, і сил зла, уособленням яких став тодішній президент. У ніч на 22 лютого, після розстрілів Майдану, Янукович втік з адміністрації Президента України і виїхав до Харкова. Того ж дня Верховна Рада підтримала постанову про усунення його з найвищої державної посади.

Майдан переміг! Утім, Революція Гідності триває — у серцях нескорених, у щоденній боротьбі за суверенітет України і її територіальну цілісність на сході, у прагненнях тисяч і мільйонів громадян побудувати ту Україну, за яку віддала свої життя Небесна Сотня.

Світлана ЧОРНА, учасниця Революції Гідності.