Минулорічний Фестиваль капусти. Нагода відійти від робочих буднів. Ореста Гринюк (у центрі) з Романом Калином та його дружиною Світланою.

Село Чортовець Городенківського району відвіку спеціалізується на вирощуванні капусти. Крім традиційної білокачанної, тут опанували червоноголовкову, броколі, грюнколь, савойську. Таке розмаїття диктується попитом і рятує від падіння цін на якийсь один вид продукції.

«Нинішній рік дуже важкий. Хто має велику родину, то гуртом дають собі раду. Приміром, ми обробляємо сім паїв, які спочатку здавали в оренду, а тепер зорганізувалися в одноосібне господарство. Дочка Надя з нами в селі з чоловіком, підсобляють. Заготівельники з поля забирають білокачанну по 2—2,5 гривні за кіло. За такої низької ціни хіба що затрати на її вирощування повертаються, а про прибутки годі й говорити. Восени деякі господарі наймають помічників. День короткий, а треба заплатити по 350 гривень за роботу. А ще цього року капусту вражали хвороби, головки не набрали товарного вигляду, то площі переорювали разом із врожаєм», — розповідає мешканка Чортівця Ореста Гринюк.

Для захисту від хвороб застосовують сівозміну. Головно — сою. Так само цю культуру вирощують на облогах, якими багатий горбистий Чортовець. На перший рік доти забур’янені площі не дають великого врожаю. Зате опісля затрати повертаються. У жовтні за тонну сухих бобових давали майже по 10 тисяч гривень. Після дощів вологість дуже висока, додаткові витрати на сушіння вирощеного. Господарі сподіваються, що приморозки трохи підсушать культуру. Однак тут треба встигнути до снігу, бо приб’є рослини, і втрати будуть ще більші.

Вродила картопля, її заготівельники приймають по 5 грн/кг, столовий буряк — по 4 грн/кг, морква — по 2 грн/кг. Її низька закупівельна ціна пов’язана із засиллям на ринку завізної продукції, а ще впливає те, що в тутешніх чорноземах коренеплоди не мають привабливої для покупців форми. Чимало господарів ще досі цей овоч не зібрали.

«Село виживає. Хто не має багато поля — спеціалізується на тваринництві. Ми донедавна тримали три корови. Та не встигаємо поратися, бо череду треба було гнати тричі на місяць. Залишили собі одну, тепер пасемо громадське стадо лише раз на місяць», — каже співрозмовниця.

Молоко в селі заготовляють для франківського молокозаводу по 5 грн/л. Односельці купують одні в одних удвічі дорожче. Попит є. Попри те, стадо за рік лише на одному із сільських кутків скоротилося втричі — із 93 голів до 31. А загалом у селі нині є 200 годувальниць. У кращі часи на тритисячний Чортовець було й 1000 корів. Тепер нема кому доглядати, населення старіє. Легше утримувати поросят. Тут побутує практика, коли одне вирощують для власних потреб, а на інше мають замовлення від сусідів. Звісно, годують відповідно, щоб не підвести. Кіло живої ваги — 45—50 гривень.

«Ціни на газ підскочили, треба затягнути паски та якось виживати. Вирощуємо кури, качки, зелень на продаж, то все є свіжа копійчина. Та для розвитку села цього недостатньо. За прикладом сусіднього господарства в Тишківцях із вирощування та заморожування ягід хочемо запровадити й собі подібне виробництво з овочами. Необхідна база є, досвід вирощування також. Шукаємо інвесторів, щоб зацікавити їх ідеєю. А для віддаленого від райцентру села — ще й перспектива створення робочих місць», — наголошує жінка.

Ореста Гринюк подала свою кандидатуру на посаду сільського старости. Спирається на міцну команду, однодумців. Насамперед — на однопартійця, мешканця села та керівника підприємства «Вотум» Романа Калина, котрий під знаменами «Платформи громад» пройшов до Коломийської районної ради.

Разом із Романом Калином та односельцями реалізували не один проект. Передусім — започаткували районний Фестиваль капусти. То було чудове свято, що збирало мешканців із навколишніх сіл, котрі також вирощують цей овоч.

Сподівалися, що вийдуть на обласний рівень, однак зашкодив карантин.

«Ми навчилися працювати, а святкувати нема коли. Фестиваль — нагода відпочити морально, достатком поділитися. Сподіваємося, що наступного року наш задум вдасться. Як і реалізація ще одного амбітного проекту. Маю на увазі Свято сербену. Цей великодній танець не лише відвіку гуртує наш Чортовець, але й зробив село відомим далеко за межами регіону. Маємо намір податися на його визнання як нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Треба використовувати всі резерви, щоб не тільки виживати, а й процвітати», — акцентує Ореста Гринюк.

Івано-Франківська область.

Фото надано Орестою ГРИНЮК.