На знімку: саме так виготовляють рятівний «Біовен».

Учені і цілі держави об’єднали зусилля у боротьбі проти коронавірусу. Найактивнішу участь у таких розробках бере українське підприємство Biopharma. Разом із десятьма іншими провідними фармакологічними компаніями світу воно працює над створенням рятівного імуноглобуліну.

На інших сподіватись, а працювати самим

Мінімальний обсяг плазми крові, необхідної для виготовлення пробної партії протиковідного імуноглобуліну, становить 1 200 літрів. На момент мого візиту до Сумського обласного центру служби крові відбулася надзвичайно приємна подія: стало відомо, що в рамках міжнародного проєкту в Україні зібрали 1 223 літри плазми із «розчиненими» у ній антитілами до коронавірусу. Тепер ця сировина має три місяці пролежати на карантині, а потім її відправлять до Білої Церкви на завод-фракціонатор.

Протягом більш як півроку потрібну плазму збирали центри крові в Києві, Харкові, Дніпрі, Черкасах і Сумах. Однак основний тягар цієї роботи дістався Сумам, позаяк місцевий плазмоцентр було визначено Міністерством охорони здоров’я України пілотним учасником проєкту. Рішення МОЗ цілком логічне, адже Сумський обласний центр служби крові — лідер галузі не лише в Україні, а й у Європі. Він на сьогодні єдиний у державі, що має ліцензію на виробництво плазми для фракціонування. У становлення та розвиток СОЦСК Biopharma інвестувала мільйони доларів. Наразі сумське підприємство має не лише ультрасучасне обладнання та відмінно підготовлених фахівців — воно накопичило чи не найкращий досвід роботи із донорами, тому Суми вважаються неофіційною донорською столицею світу.

— Ми забираємо реконвалесцентну плазму від донорів, котрі вже перехворіли на COVID-19, — деталізує директор Сумського обласного центру служби крові Наталія Трофименко. — У ній містяться захисні противірусні антитіла, вироблені організмом. Окрім природного захисту, у такій плазмі і чимало медикаментозних компонентів, адже пацієнтам, інфікованим коронавірусом, лікарі виписують цілі «простирадла» препаратів.

Кожен, хто здає реконвалесцентну плазму, долучається до розробки вітчизняного імуноглобуліну проти коронавірусу. Через це донорство можна вважати одним із найбільших проявів конкретного патріотизму, але навіть така мотивація надихає далеко не всіх. Здавачів крові та плазми не вистачає, бо пандемія прийшла, а традиційні проблеми нікуди не поділися.

— Донори нині хворіють, як і інші люди, і через це не можуть здавати кров з такою періодичністю, як раніше, — говорить Н. Трофименко. — Через карантин ми позбавлені можливості проводити масові акції, і ця обставина також негативно позначається на ситуації. Тим часом усі мають зрозуміти: якщо ми самі себе не врятуємо, хтось може й не дочекатися, доки у світі дійте черга до України та нам запропонують дієву вакцину від коронавірусу.

Незважаючи на складнощі поточного моменту, Сумський обласний центр служби крові, як і раніше, бездоганно виконує свої обов’язки. Сумщина — чи не єдиний регіон в Україні, де навіть сьогодні лікувальні заклади на жодну хвилину не залишаються без донорської крові чи виготовлених із неї компонентів. Щороку СОЦСК надає їх безплатно на мільйон гривень, і нинішній рік також винятком не буде. Але райдужною ситуацію все одно назвати не можна.

— Коли до нас, наприклад, приходить 300 донорів, плазму умовно п’ятдесяти з них використовують для потреб області, а решту заморожують для виробництва антикоронавірусного імуноглобуліну, — пояснює Н. Трофименко. — Але якщо приходить сотня донорів, на вакцину майже нічого не залишається.

У пошуках рятівної соломинки

Чимало пацієнтів лікарень сьогодні потребують ефективного лікування від COVID-19, а в деяких випадках уже йдеться про порятунок їхніх життів. У такому разі родичі важкохворих «хапаються за соломинку»: звертаються до центрів крові з екзотичними проханнями. Зокрема, пропонують привести донора, котрий уже перехворів і одужав, аби у нього взяли плазму крові та налили її в пляшечку. Нібито з цією пляшечкою можна прийти до лікарні, там її вміст увіллють до вени пацієнта, і на цьому всі страждання закінчаться.

— Страх спонукає людей до нелогічної поведінки, — коментує Наталія Трофименко. — Адже плазму треба спочатку заморозити, а це дуже складна технологія. Потім її перед використанням необхідно розморозити на водяній бані, зафіксувавши ємність у суворо вертикальному положенні. Якщо так званий восьмий фактор, котрий осяде після розмороження, потрапить до судин пацієнта, станеться тромбоз, небезпека якого при COVID-19 і без того дуже висока.
Фахівцям прикро спостерігати, як під впливом паніки люди самі собі шкодять. Наприклад, без призначення лікаря надто часто проходять діагностику легень на комп’ютерному томографі. Пильнувати за організмом і справді треба, але коли це відбувається хаотично і без професійного супроводу, можна зробити тільки гірше.

Ефективний антиковідний препарат у державі вже є!

Уже коли працював над цим матеріалом, випадково натрапив на сайті Zik на дуже важливу публікацію, котра з’явилася там 14 листопада. У ній повідомляється, що українська компанія Biopharma завершила клінічні випробування препарату «Біовен». Вони тривали із травня по жовтень і в них узяли участь 66 пацієнтів із важким перебігом коронавірусної хвороби.

Із посиланням на голову ради директорів компанії Biopharma Костянтина Єфименка Zik повідомляє, що 13 листопада «Біовен» було включено МОЗом до протоколу лікування COVID-19. Цей імуноглобулін виявився ефективним при лікуванні спричиненої коронавірусом пневмонії. Застосування лікарями препарату дасть змогу в багато разів зменшити кількість летальних випадків серед важкохворих пацієнтів. Більш як удвічі скорочується час до настання покращення, а також термін перебування на стаціонарному лікуванні.

Незадовго перед цим ми говорили про «Біовен» у Сумському обласному центрі служби крові. Мені розповідали про випадки, коли цей імуноглобулін лікарі рекомендували безнадійно хворим як останню надію, і він справді рятував життя.

Але є кілька «але». Коштує препарат дуже дорого, і його важко знайти. В одному випадку для пацієнта треба було придбати 12 флаконів, і їх довелось купувати в сумських аптеках по одному-два, а в іншому треба було зібрати 30 флаконів, і їх шукали по всій області. Можливо, ситуація зміниться після того як «Біовен» внесли до протоколу.

За кожен флакон треба було заплатити чималі гроші, тому Національна служба здоров’я України має передбачити для «ковідних» лікарень необхідне фінансування. Але навіть після цього залишається найскладніше: «Біовен» виготовляється з компонентів крові, яких не вистачає навіть у донорській столиці. Тому завершувати тему нам доводиться тим, із чого її й розпочали. Здоров’я чи навіть життя багатьох з нас залежить від того, наскільки свідомо, приязно та милосердно суспільство, влада і начальство ставляться до донорів.

Як це не дивно, але такої адекватності саме зараз почало не вистачати. У Сумах побільшало випадків, коли директори чи інші командири, коли донори приносять їм заяву на одноденну відпустку після забору крові, повертають її зі словами:

«Коли принесеш таке іще раз, попрощаєшся з роботою».

Сумська область.

Фото надано Сумським обласним центром служби крові.