Разом зі своїми вихованцями майстер стінопису прагне гармонійно поєднати старовинний образ Корсуня із сучасними мистецькими мотивами.
Що ви бачите, прогулюючись вулицями свого міста? Сірі багатоповерхівки й кіоски, розкидані хаотично, мов дитячий конструктор після захопливої гри? Cтрокаті рекламні вивіски, неохайні крамниці і безликі комунальні приміщення?.. А ось митці дивляться на все, що їх оточує, по-своєму, крізь призму фантазії та власного світобачення. Познайомившись із художником, дизайнером і автором чудових стінописів-муралів Миколою Бриком, спробувала побачити Корсунь-Шевченківський його очима. Неспішно крокуючи нашим містом, ми поговорили про те, яким воно є і яким могло б стати. Чи й стане? І ця прогулянка видалась цікавою мистецькою проекцією в майбутнє...
Тридцятирічний Микола Брик оселився в Корсуні більш як півроку тому. Тут у нього є дві великі любові — кохана дружина Олена та місто над стрімкою Россю, яке художник вважає одним зі своїх місць сили та краси.
— Мене привели сюди не стільки обставини, скільки творчий неспокій і пошук, — ділиться Микола. — У мальовничий Корсунь я закохався з першого погляду. Звідси родом моя дружина. Познайомились ми у виші. Здобувши професії та отримавши певний трудовий і життєвий досвід, вирішили оселитися на батьківщині Олени. Виріс я в Зеленодольську на Дніпропетровщині. Там закінчив школу мистецтв. Далі вступив до філії Київського інституту культури в Херсоні. На останні два курси перевівся до Миколаєва — розширив у такий спосіб не лише географію, а й кругозір та можливості для розвитку. Здобуття вищої освіти поєднував із навчанням на освітніх курсах, у школі 3D-дизайну в Дніпрі, а також із волонтерством, участю в різноманітних творчих та благодійних проектах...
Найкрутіша ініціатива, до народження й реалізації якої Микола Брик причетний як один із організаторів, — популярний у Зеленодольську Energy Fest. Це фестиваль, що поєднав у собі музику, спорт, мистецтво, а ще — старовинні традиції та сучасне світобачення. «Найбільшого розмаху фест набув, — каже Микола Брик, — коли за його просування взялася громадська діячка, директорка Агенції місцевого економічного розвитку Юлія Стадник. Звісно, підготовка щорічного фестивалю — справа командна. Нею займаються п’ятнадцятеро організаторів та майже півсотні волонтерів».
Для п’ятитисячного Зеленодольська така подія стала справжнім культурним проривом. На великій сцені звучала сучасна етномузика, поряд, на чималій території, всі охочі розписували стіни, ліпили із глини, танцювали, майстрували... Саме для промоції Energy Fest Микола й розмалював у рідному місті деякі стіни, фасади освітніх закладів, навіть звичайні бетонні огорожі стали «мальвами».
Коли Микола йде вулицями Корсуня, то вдивляється в буденно-сірі стіни будинків як у полотно, на якому його уява малює дивовижні сюжети. Оглядаючи школу мистецтв, куди нещодавно влаштувався працювати викладачем образотворчого мистецтва, він спершу знімає її простору бокову стіну на фотоапарат, а тоді в комп’ютерній програмі починає фантазувати. Так виникла ідея муралу «Пори року»: образ юнки з розплетеним волоссям у вирі насиченої кольорової палітри — від білосніжної зими, квітучої весни, сонячного літа до жовтогарячої осені (на знімку).
Надлишок зовнішньої реклами в центральній частині міста, на думку митця, псує «обличчя» Корсуня. І з цим важко не погодитись. Але стіна біля перехрестя, поряд зі скляним магазином на розі, й справді пустує і ніби просить, щоб її прикрасили... Стінопис, вважає художник, — це не лише про центральні вулиці та площі, а й про заплутані лабіринти тихих вуличок, якими поблукати часом навіть цікавіше та приємніше. Тому Микола планує розфарбувати фасад спортклубу «Дельта», що навпроти редакції газети «Надросся». Оскільки ж стіна там доволі стара й не по всьому периметру годиться для розпису, то художник розглядає варіант поєднання малюнка з арт-інсталяцією, вкрапленням у сюжет елементів цегляної стіни.
«Моя мрія — стерти сірість із нової частини міста, зробити її яскравішою й самобутнішою — такою, щоб гармоніювала з чудовими архітектурними пам’ятками старовини, що збереглися у Корсуні», — ділиться Микола Брик і розповідає, що вже береться потроху втілювати свою мрію у життя. Починає з маленьких кроків. Розфарбував фентезі-мотивами всі бетонні стовпи на корсунському узвозі, «ожививши» яскравими барвами мистецьку алею. Долучав до цієї роботи й своїх вихованців — учнів школи мистецтв. «Діти повинні брати участь у творчих проектах дорослих, аби побачити як своєю фантазією і руками можна прикрасити рідне місто», — говорить Микола.
Маленькі художники вже встигли полюбити свого нового учителя. Енергійного, креативного, та й взагалі не такого, як усі. І, певне, найважливіший урок, який він допомагає їм опанувати нині, — це розуміння того, що ми самі є художниками і скульпторами, які здатні власною творчістю і вмінням змінити своє місто.
Корсунь-Шевченківський Черкаської області.
Фото з архіву Миколи Брика.
