Для вінницьких аграріїв нинішній рік не щедрий на врожай. Гірше, ніж у 2019-му, вродили майже всі сільськогосподарські культури. Натомість гречка потішила. Такої високої врожайності, як нинішньої осені, не було принаймні протягом останніх десяти років. Для порівняння: у 2010-му намолот з гектара становив 16,9 центнера, у 2015-му — дев’ять, торік — 16 центнерів.

Є ціна — сіють, немає — викидають із сівозміни

З відносно невеликої площі — 6,7 тис. га — зібрали загалом 14,27 тисячі тонн зерна. До речі, під посіви гречки щороку відводять ділянки, що суттєво відрізняються між собою. Наприклад, у 2016-му насіння поклали в ґрунт майже на 15 тис. га, а вже у 2018-му посіяли на восьми тисячах гектарів. У наступному клин під цією круп’яною культурою скоротили до мінімуму — гречку вирощували на менш як п’яти тисячах гектарів.

— Така строкатість тому, що гречку називають несерйозною культурою, — каже заступник директора обласного департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Василь Темченко. — Великі агрохолдинги не хочуть мати справу з її вирощуванням. Якщо й сіють, то дуже мало. Здебільшого згадують про неї, коли крупи дорожчають. Є ціна — сіють, немає — викидають із сівозміни. Переважно нею займаються фермери і невеликі сільськогосподарські підприємства. Хоча культура рентабельна, бо не потребує особливих затрат.

Нинішню високу врожайність посадовець пояснює тим, що у більшості випадків аграрії вгадали з часом посіву. Насіння поклали у ґрунт за достатніх запасів вологи. Й надалі для розвитку рослин умови виявилися сприятливі. Щоправда, не всім вдалося вчасно зібрати...

Без дощу не вродить, з дощем — згниє

— Майже половина врожаю гречки у нашому господарстві пропала, — каже керівник ФГ, голова асоціації фермерів Теплицького району Володимир Токарчук. — Пізніше посіяли, тому пізніше збирали. Якраз задощило, коли поклали у валки. Через два-три дні зерно почало обсипатися, рослини — проростати.

За словами співрозмовника, гречане поле у них невелике, лише 30 гектарів. З-понад половини площі зібрали врожай. По одній тонні вийшло в середньому з гектара. Решту навіть не збирали, бо не було сенсу, просто переорали. Намолочене зерно переробляють на крупи на хлібопідприємстві у сусідів — Гайворонському районі Кіровоградщини. Крупи продають у власному магазині.

— На перший погляд, гречка — культура невибаглива у вирощуванні, — продовжує Володимир Токарчук. — Це правда. Але коли доходить справа до збирання... Косити треба тільки роздільним способом, така технологія. Спочатку кладемо рослини у валки, а потім обмолочуємо. Треба мати окрему жатку до комбайна. Саме під час збирання найбільше клопотів. Площа мала, а мороки — хоч відбавляй.

Як стверджує співрозмовник, з цінами на гречку рідко вдається вгадати. Каже, платять небагато. «Дають десять-дванадцять тисяч за тонну, а продають крупи у три-чотири рази дорожче, — зазначає фермер. — Сою посієш, і будеш мати виручку вдвічі-утричі більшу».
Віталій Віт, керівник сільськогосподарського підприємства «Писарівське» Ямпільського району на півдні області, розповів, що в їхньому районі майже ніхто не займається гречкою:

— У нашому господарстві вже забули, коли сіяли гречку, було це, мабуть, років зо двадцять тому. Чому? Найперша причина у ціні. Посієш, виростиш, а почім продаси — не знаєш. Друга причина у вибагливості культури до погодних умов. Немає дощу — не вродить, піде дощ — згниє. Дуже швидко проростає у валках. А збирати треба роздільним способом, тобто класти у валки обов’язково.

Чому вартість висока? Бо жадібні до грошей...

Річна потреба Вінниччини у гречаних крупах — приблизно шість тисяч тонн. Таку цифру навів згаданий вище заступник керівника обласного аграрного департаменту Василь Темченко. Вінничани зібрали цьогоріч, нагадаю, майже 14,3 тисячі тонн зерна гречки. Окрім того, у регіоні крупи реалізують виробники з інших областей. Отож про дефіцит не йдеться. Тільки ж ціна на крупи зростає ще з весни. У середині листопада дехто ще раз підвищив їхню вартість.

На Центральному ринку Вінниці один з продавців править за кілограм зелених гречаних круп 48 гривень і 45 гривень за таку саму кількість обсмажених. Тоді як на ринку «Урожай», де продукція загалом дорожча, ніж на Центральному, таку саму кількість можна купити по 45 гривень (зелену) і 40 — обсмажену. За трохи дешевшою ціною продають крупи у великих торговельних маркетах.

— Якщо круп достатньо, чому ж тоді ціна продовжує зростати? — запитую у Василя Темченка.

— Бо жадібні! — чую несподівану відповідь. — У мене немає іншого пояснення. Про ринок тут не йдеться. Круп достатньо. Не тільки в області, а загалом у державі. Але у декого, як кажуть у народі, руки загребущі. Для них урвати побільше, мабуть, життєвий принцип. Думаю, все одно вартість зменшиться. Бо ж не може такого бути, щоб за надлишку продукції ринкові умови не відрегулювали ціну.

Співрозмовник наводить ще один приклад. Мова про іншу культуру — кукурудзу. За його словами, урожайність качанистої у нинішньому році значно нижча від минулорічного показника, а ось ціна на зерно...

— Нині за тонну дають вісім тисяч гривень, — каже Темченко. — Це приблизно удвічі більше, ніж було торік. Хіба ті, хто вирощує кукурудзу, щось втратили?! Всі наголошують, що зерна виростили менше. Це правда. Але водночас замовчують, що виробники зерна зароблять стільки само, як і торік. Тим часом кукурудзяні крупи не подешевшали. Теж дорожчають. Хто при цьому втрачає? Не виробник, а покупець...

Для порівняння:

Найбільше зерна гречки нинішнього року виростили на Житомирщині — 17,32 тис. тонн. Середня урожайність — 11,7 ц/га. Область залишалася лідером і за загальною площею посівів цієї круп’яної культури — 14,8 тис. га.

Другу позицію за обсягом валового збору посідає Сумщина: з 7,9 тис. га намолотили 14,38 тис. тонн, пересічно з гектара — 18,2 ц.

Найщедріше вродила гречка — по 21,3 ц/га — на Вінниччині, де з 6,7 тис. га отримали 14,27 тис. тонн зерна для виробництва дієтичної каші.
Загалом валовий збір гречки в нашій державі, за оперативними даними Мінекономіки, цьогоріч перевищив сто тисяч тонн.

Вінницька область.