За оцінками гідрометцентру, сходи, там, де вони з’явилися, перебувають, здебільшого, у доброму та задовільному стані, що обнадіює. Причому, якщо вірити оперативній інформації, на вітчизняних ланах сівба тривала ледь не до грудня. Так, зазначається в повідомленні прес-служби Мінекономіки, за останній тиждень листопада зерна лягли в ґрунт на 81,6 тис. га. Лише на Сумщині за сім днів трактори із сівалками здолали 32 тис. га. А попри подекуди сніжну та морозну погоду окремі сільгоспвиробники досі закладають майбутній урожай і на ланах Донеччини, Одещини, Львівщини, Чернігівщини, Тернопільщини та Хмельниччини.

У розрізі культур традиційно найбільші площі аграрії відвели під озиму пшеницю — 6,03 млн га. Під ячмінь віддали 939,3 тис., під жито — 123,9 тис. га. Ці цифри програють минулорічним, приміром, озиму пшеницю тоді посіяли на 6,4 млн га.

Водночас триває збирання сої та кукурудзи. Останньої пішло в зиму приблизно 5% відведених під королеву ланів площ. А це приблизно 275 тис. га, що не мало. Для качанистої взагалі рік видався складним. Насіяли її навесні значно більше, ніж торік. Але врожайність здебільшого не тішить. Тож і намолотили її помітно менше, ніж у попередньому році.

Програє минулорічним показникам і загальна кількість зібраного зерна. Як свідчать зведення з полів, у засіки в підсумку аграрії з 15 млн га засипали 62,5 млн тонн збіжжя, ледь не 27 млн з яких — та сама кукурудза. Менше зібрано й основної хлібної культури — пшениці, вал якої ледь перевалив за позначку у 25 млн тонн. Тут споживачеві непокоїтися не варто, адже для внутрішнього споживання вистачить і третини намолоченого. Але такий недобір позначиться на обсягах експорту, темпи якого вже зараз поступаються торішнім. Станом на 30 листопада за межі країни трейдери встигли реалізувати 11,88 млн тонн цієї стратегічної культури, що майже на 1,6 млн тонн менше до відповідної дати 2019-го. Скорочуються обсяги продажів, знижуються валютні надходження до країни. Хоча кон’юнктура зовнішнього ринку для експорту склалася доволі сприятлива, держави, які залежать від імпорту, зважаючи на пандемію, активніше запасаються продовольством. Мають тішити українських аграріїв і ціни. Якщо минулого сезону, коли зібрали більше, вони на пшеницю часто не дотягували й до 5 тис. грн за тонну, то нині покупці платять усі 8 тис. Було б що реалізувати... Хоча немало господарств обрали тут іншу тактику: не поспішають продавати, притримують вирощене. В умовах падіння гривні зерно все-таки залишається надійнішою «валютою». З другого боку, дорога пшениця підтримує високу ціну на борошно і, відповідно, на хліб, який, можна прогнозувати, тільки дорожчатиме. Збіжжя так само конвертується в недешеві корми для тваринництва, що, відповідно, тягне за собою здорожчання м’яса та молока.

Варто зазначити, що і нинішнього сезону кількість вивезеного з України збіжжя регламентується меморандумом, підписаним між зернотрейдерами та Мінекономіки. Вирішено, зокрема, що без шкоди для внутрішнього ринку можна до 1 липня 2021-го експортувати 17,5 млн тонн пшениці. Отже, дві третини обумовленого обсягу вже поставлено за межі держави.