Серед миловидних краєвидів Карпат дедалі частіше трапляються закинуті садиби та зарослі хащами колишні сіножаті. У високогір’ї чимало покинутих будиночків. Попри швидкий розвиток туризму виживати в складних умовах непросто. Молодь дедалі частіше покидає батьківський дім та відходить від традиційного гуцульського устрою. Добре, якщо ще оселяються десь у низинах. А здебільшого виїжджають на заробітки, й не тільки сезонні. Людям старшого віку важко залишатися сам-на-сам із природою, нехай навіть і дуже привабливою в цих краях.

Пасовища перетворюються на хащі, бо нікому їх доглядати

Для горян долати великі відстані — звична справа, та й туристу цікаво пройтися звивистими стежками. Коли ж вникати в устрій тамтешнього життя, стає зрозумілою вся його складність.

Юрій та Марія Слижуки (на знімку) живуть у присілку Запогар села Розтоки Косівського району. Краєвиди тут справді чудові: одразу за городом — бурхливий потік із водоспадом, ліси й гори... Радіють із того, що можуть ще поратися біля землі та утримувати кіз.

«Для цієї невибагливої в догляді маржини маємо достатньо поживи на ґаздівстві: власні пасовища, лугове та лісове сіно, гілки дерев, — розповідає Юрій Слижук. — На зимовий період запаслися картоплею, буряками та морквою. Раціон урізноманітнюємо концентрованими кормами. Вистачає до весни. А там — свіжа паша».

Раніше Слижуки утримували корів. Мали високо в горах спадщину від батьків пані Марії. Як були молодшими, лантухи із сіном з припасених за літо копиць носили навіть узимку. Тепер частину сіножатей віддають в оренду. Дякують і за те, що сусіди там випасають корів, то площі не заростають непролазними хащами. Якби ще м’ясо та молоко можна було збувати за вигідними цінами, поголів’я б нарощували. А ще в селі — брак робочої сили.

«Земля в горах втрачає цінність, бо нікому її доглядати, — роздумує пан Юрій. — До теребління пасовища треба мати силу. Можна косаркою зрізати кущики, що виросли за літо. Або ж сокирою стинати, бажано й викорчовувати».

Допомагає батькам у цій справі син Дмитро. Якщо навесні не навести порядку з порослю, то за рік-два ділянки перетворюються на хащі. Зрубані пагони самосійних деревець якраз ідуть на корм козам.

Хто вправний — має зиск

Козячого молока Слижуки мають достатньо. Вистачає для споживання в натуральному вигляді та переробки на сир.

«Неабияка користь для людей старшого віку утримувати маржину. У нашому селі багато ґаздів замість корів у стайнях обзавелися козами, — каже співрозмовниця. — Доглядати за ними необтяжливо. Паша є, то чому б не скористатися цим. Та й м’ясом забезпечені. На молодняк є неабиякий попит. Хто вправний — має від того зиск».

Івано-Франківська область.

Фото автора.