Свій будинок я не можу нi продати, нi обмiняти, нi зареєструвати у ньому рiдну доньку. Все через те, що маю спiввласницю, яка померла далекого 1991-го. Єдиний її спадкоємець — дочка — ще наприкiнцi 90-х виїхала з України за кордон. Жодних дiй щодо майна вона не вчинила. Склалася нестандартна ситуацiя — український закон захищає право на прийняття спадщини невiдомого спадкоємця, а те, що повнiстю порушуються всi мої права, передбаченi Конституцiєю України, Житловим та Цивiльним кодексами, нiкого не обходить.
Iрина ПЕТРОВА, пенсiонерка.
Запорiжжя.
