Ним можна посмакувати, відвідавши Рівненське Полісся.
Цікавим є джерело походження назви цієї страви. Впродовж періоду, коли міхур з м’ясом висів на горищі, господині час від часу мацали його, від поліського діалектичного «мацати» — натискати пальцями рук, перевіряючи на готовність.
Рецепт приготування цього мацика отримали у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненщини. Важливо, що готувати мацик тут починали перед Колядьми, тобто Різдвом, і споживати не раніше початку косовиці — сінокосу. Адже саме за правильного температурного режиму та «гуляння» вітру на горищі мацик не псувався й якісно висихав.
Інгредієнти:
5 кг свинини (частина лопатки, стегна);
1 сечовий міхур свинячий або 1 шлунок;
200 грамів солі;
50 грамів чорного перцю;
20 г сушеного лаврового листа;
1,5 л води, 1 ч. л. лимонної кислоти.
Приготування мацика
Сечовий міхур добре промити холодною водою, вивернути навиворіт та легко ножем вичистити. Очищений міхур замочити на 5—7 годин в розчині холодної води та лимонної кислоти. Після цього добре промити холодною водою. М’ясо порізати великими шматками та покласти у велику миску. До м’яса додати сіль, мелений чорний перець та шматки лаврового листя. Все добре вимішати руками та міцно начинити міхур м’ясом, щоб не було повітря всередині. Отвір в міхурі щільно зашити або зав’язати ниткою. Мацик майже готовий. Наповнений міхур підвішуємо в добре провітрюваному приміщенні, найкраще — на горищі. Через 6—8 місяців м’ясо готове до споживання.
Рівне.
Фото надано автором.
