Вводяться нові правила виклику «швидкої допомоги»: виклики поділятимуться на чотири категорії залежно від стану пацієнта. Мета цих змін, за словами Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, — оптимізація роботи екстреної допомоги.

Тож що зміниться у зв’язку з впровадженням у життя цього нововведення уряду для пацієнтів і медиків екстреної медичної допомоги Малинщини, цікавлюся у старшого фельдшера з медицини невідкладних станів КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради Василя Примаченка (на знімку).

— З 1 січня нинішнього року всі виклики «швидкої» йдуть через єдину оперативно-диспетчерську службу, розташовану в Житомирі, — повідомив він. — Викликати «швидку» й надалі потрібно за звичним для всіх номером — «103». Диспетчер фіксує виклик, направляє його в Коростень, а нам він доходить на планшет, і ми виїжджаємо до хворого.

Розподіл викликів на категорії — правильне рішення, але не варто забувати про те, що подібний принцип уже діяв із 2013 року. Тоді був ухвалений Закон «Про екстрену медичну допомогу», де виклики були поділені на екстрені та неекстрені, але нормативних документів тоді так і не прийняли. А відтепер виклики, що надходять до екстреної («швидкої») медичної допомоги, класифікуватимуться на кілька видів, залежно від стану пацієнта. Категорії передбачають певну кількість часу, протягом якого «швидка» має приїхати на виклик.

Коли ще влітку МОЗ анонсувало ці зміни, то повідомлялося, що станом на 2020 рік 67 відсотків машин швидкої допомоги не приїжджають на виклики вчасно. Відтак у планах змінити це співвідношення, щоб із нинішнього року не менше 60 відсотків машин прибували на місце вчасно, у 2022 — 75 відсотків, і 85% — у 2023.

— Тож на які категорії тепер пропонують розподілити виклики «швидкої», враховуючи стан пацієнта? — уточнюю у Василя Примаченка.

— Відповідно до постанови, виклики поділятимуться на чотири категорії: критичні, екстрені, неекстрені і непрофільні. Стан пацієнта та обставини подій виклику визначатиме диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги. І залежно від цього відрізнятиметься норматив за часом прибуття бригади «швидкої». Щоправда, поки категоризація звернень описана доволі загально.

— Що вас насторожує?

— Турбує те, що з тексту переліку підстав для приїзду «швидкої» зникає ряд станів. Не згадуються у відповідному додатку судоми, гострі психічні розлади та навіть порушення нормального перебігу вагітності. Ці стани цілком можуть «ховатися» під «іншими скаргами та ознаками, що визначені як екстрені відповідно до переліку причин звернень та скарг». Втім, у тексті залишається відкритим питання, хто й яким чином буде затверджувати цей перелік, а також чому він не викладений у постанові. Немає чіткого роз’яснення про доїзд до пацієнтів, котрі проживають у сільській чи міській місцевості. Адже, приміром, у наші села — Морозівку, Вишів, Федорівку — навряд чи вдасться дістатися навіть і при екстреному чи критичному виклику, бо відстань і стан доріг бажає кращого...

— Що ще потребує особливої уваги?

— Нині ці зміни більше розраховані на диспетчерів. Але поки не буде чіткого алгоритму дій для диспетчера, підкріпленого нормативними документами, — які критерії оцінки стану, як йому діяти, які питання ставити і чи буде він захищений, якщо не прийме виклик, — нічого не зміниться, — зазначає мій співрозмовник. — Вважаю, що диспетчери мають окремо навчатися, як це відбувається у країнах Європи. Наприклад, у Польщі потрібно відпрацювати три повні роки у складі бригади, щоб працювати диспетчером. У Литві існує окрема сертифікація диспетчерів — без складання екзамену їм не дозволяється працювати. А ще там розроблений алгоритм дій диспетчера. Тобто диспетчери, ставлячи питання, вбивають відповідь («так» чи «ні») у систему і визначають правильну послідовність дій. У нас же такого алгоритму немає навіть у письмовому варіанті. Як немає і протоколів для бригад екстреної медичної допомоги (останні затверджені протоколи видавалися в 2014 році). У результаті на місцях усі роблять те, що вважають за потрібне.

— А що робити з тим, хто неправильно поінформує диспетчера?

— Важлива умова для підвищення ефективності роботи «швидкої» — матеріальна відповідальність за безпідставний виклик бригади. Поки не буде штрафів, зміна критеріїв не надто вплине на нашу роботу. Якщо людина один раз подзвонить із непрофільним зверненням і до неї «швидка» не приїде, то наступного разу вона скаже, що її стан критичний, і бригада швидко буде у неї. Ми це і зараз бачимо: бригада може приїхати на біль у животі, який триває тиждень, хоча диспетчеру озвучувався сильний біль в серці, який щойно з’явився. У деяких лікарнях навіть є інструкція для пацієнтів: мовляв, сімейний лікар зараз на виклик не приходить, тож за потреби кажіть ось це диспетчеру «швидкої» і до вас точно приїдуть. А все тому, що люди звикли викликати «швидку» навіть для того, щоб їх просто послухали чи поговорили... У результаті ми виконуємо роботу сімейних лікарів або навіть родичів, котрі вчасно не привезли ліки. А могли б врятувати когось від інфаркту. Трапляються такі хибні виклики і в нашій практиці, але слід до таких «жартівників» ставитися суворіше й прописати це також у постанові.

Можна вкотре звертатися до свідомості громадян і закликати думати про інших, викликаючи «швидку», але виходить, що без фінансової відповідальності це навряд чи вдасться. Та сама Європа, на яку ми звикли рівнятися, домоглася відповідальності лише завдяки системі штрафів чи оплати послуг, не передбачених нормами як безплатні. Але ж можуть бути і помилки... Коротше кажучи, ситуація складна, і що швидше ми зможемо перейти до конкретики, до напрацювання власного досвіду, то буде краще.

— Давайте перейдемо безпосередньо до вашої щоденної роботи. Який нині у вас штат? Викликів багато?

— У нашому пункті постійного базування працюють 38 працівників. Це — два лікарі, шістнадцять фельдшерів, дві медсестри та шістнадцять водіїв. Підпорядковується нам і пункт тимчасового базування, розташований у Чоповичах.

— Чи змінились маршрути у зв’язку із коронавірусом?

— Так, через те, що наша лікарня стала «ковідною», діток до року із діагнозом ГРВІ та високою температурою змушені госпіталізувати до Коростеня, Народичів, Житомира. Хворих на інсульти, інфаркти міокарда, а також з гострими хірургічними та гінекологічними патологіями доставляємо до Коростенської райлікарні та кардіоцентру Житомирської обласної клінічної лікарні імені О. Ф. Гербачевського. Щодня отримуємо по 20—25 викликів. Кожна машина обладнана дефібриляторами, ЕКГ (кардіографом), пульсоксиметром для вимірювання рівню кисню в крові. Для транспортування хворих на COVID-19 маємо й балони з киснем, що дає змогу бути в дорозі від 30 хвилин і до трьох годин. Приміром, автомобіль «швидкої» Пежо за день може «намотати» до 680 кілометрів, госпіталізуючи хворих до Житомира й Коростеня. Раніше були деякі труднощі з пальним для «швидких». Але зараз ситуація покращилась і вирівнялась. Талони на пальне отримуємо в Коростені. За місяць спалюємо приблизно 800—1500 тонн дизельного палива та 1800 — бензину.

— А яка ситуація з оплатою праці бригади, котра працює з хворими на COVID-19?

— Обіцяні надбавки у 300 відсотків до окладу нашим колегам виплачують у повному обсязі. За період з жовтня по листопад 2020 року на території Малина і району здійснили 80 виїздів до таких пацієнтів. Медики забезпечені необхідним захисним одягом, обладнанням.

— Особливі випадки бувають?

— Упродовж року були і моторошні ДТП, і народжували в кареті швидкої допомоги, і возили пацієнтів з побиттями й переломами у період свят... Щороку трапляються такі ситуації, що змушують швидко реагувати, надаючи допомогу землякам.

У новий рік ми входимо із новими сподіваннями — на добрі зміни, на краще життя для себе та своєї родини, для рідної землі, — підсумував мій співрозмовник. — Чи справдяться наші сподівання, залежить, передусім, від кожного з нас — від нашої відповідальності, життєвої позиції, розуму, щоденної копіткої праці.

Фото автора.