Ім’я художниці відоме як в Україні, так і за її межами.
На черговій персональній виставці у двох залах музею презентовано роботи різних років у стилі сучасного авангарду. Як зазначає мисткиня, у радянській період про творчість у такому напрямі не можна було й думати, а нині — світ відкритий.
Цікаво, що роботи пані Ольги ніби перерізали умовну стрічку, адже до цього часу в музеї експресіонізм не був представлений. Що ж надихає на таку яскраву, незвичну манеру письма? «На таке філософське питання важко відповісти одним словом. Саме життя надихає, і ти розумієш, що ти є в цьому світі, і він такий багатий, багатогранний. Ти хочеш його пізнати, і ти цим надихаєшся, працюєш. Кожна моя картина — загадка, ціла книжка... Все це залежить від уяви митця або того, хто дивиться на мої картини. Кожна картина — це емоція! Людина, коли пише чи коли споглядає мистецтво, переймається намальованим», — розповідає художниця.
На відкриття завітали друзі пані Ольги та музею, поважні гості з Бердичева. Було сказано багато теплих слів, влучних порівнянь. Зокрема, звучала гітара у виконанні Лариси Бойко, свої вірші декламував народний артист України Юрій Градовський. Письменник Анатолій Сірик зі своєї книжки «Чуднівщина у персоналіях» зачитав спогади про батька художниці Олександра — теж майстра пензля. Своє місце в книжці родина пані Ольги знайшла невипадково, адже художниця народилася на Чуднівщині, а нині проживає в Бердичеві.
