Ця ідея з’явилась у нього після того, як ще школярем під час збирання грибів натрапив на снаряд Другої світової війни. Ще більше укріпилася, коли дідусь Федір Дейнека попросив онука викинути попіл на город, а юний Сашко тоді у ньому виявив кілька залізячок. Придивився, а це монети: «оброблені» вогнем, після чистки вони набрали цілком товарного вигляду.
Відтоді у господарських запасниках сім’ї Білецьких поволі почали нагромаджуватися монети XVIII—XIX сторіч, які потрапляли в поле зору аматора-колекціонера.
Згодом грошова «спеціалізація» виявилася завузькою, тож до монет Олександр долучив марки, стародавні знаряддя праці, годинники різних часів, видів і форм, наконечники стріл, ядра, підкови, дерев’яні, залізні миски, мідні ложки, а також праски, ліхтарі і лампи, самовари, баняки, вишиті картини, ікони, фляги часів війни, радіоприймачі тощо. До цих надбань долучив ткацький верстат, шафу для одягу, скриню, форму вояка австрійської армії.
Ці предмети Олександр Білецький розмістив у... коморі. До того ж упорядкував їх в експозиції, тому тут легко орієнтуватися.
А найпершими відвідувачами цієї міні-музейної установи стали друзі Олександра, які й оцінили його історично-краєзнавчі надбання. Крім того, господар приймає тут індивідуальних відвідувачів. Про свою колекцію Олександр розповідав учням Берегівської і Бокіймівської шкіл. Цікаво, що внучка Маргаритка (на знімку з дідусем) частенько цікавиться багатьма речами, розміщеними у коморі.
Можливо, з часом Олександру вдасться облаштувати повноцінну музейну кімнату — естетично привабливішу, укомплектовану відповідно до музейних стандартів. Тому аматорський доробок потребує вдосконалення.
Млинів Рівненської області.
Фото надано автором.
