Не скупіться на сторінки

Ми цінуємо вашу відданість, бо знаємо, що чимало із наших читачів викроюють зі свого скромного сімейного бюджету на передплату газети.

Ми дуже вдячні, що у своїх листах ви часто підказуєте нам теми, які турбують людей. Тож вас можна вважати співавторами публікацій.

Під час минулої передплатної кампанії розмовляла з багатьма нашими читачами особисто і на днях передплатника. Дуже приємно, що вам подобається сторінка «Сім’я», матеріали рубрики «Теореми буття», «Регіон», в яких розповідають, як виживають у наш надскладний час люди.

Просять читачі не скупитися на газетні сторінки під добірки листів, бо це чи не єдиний спосіб розповісти можновладцям про реалії життя.

«У такий спосіб ви, шановні журналісти, доведете, що поважаєте свого читача, — розмірковує постійна читачка з Костополя Галина Шаварська. — Адже любов повинна бути взаємною. Не скупіться вміщувати портрети пересічних людей. Добирайтесь і до глибинки, як це вам вдається у матеріалах під такою рубрикою. Я і мої знайомі «Глибинку» читаємо із задоволенням».

Солідарна з костопільчанкою і наша постійна читачка, авторка листа із Зарічненської територіальної громади Ніна Полюхович:

«У глибинці живе чимало чесних, порядних, працьовитих, досвідчених людей, які мають багато цікавих ідей і думок, до яких владі не зайве було б дослухатися. Та й із таких матеріалів влада дізнавалася б про реальний стан справ на місцях, не була б такою відірваною від народу, як свого часу декабристи. Пишіть правду, все, як є насправді: про те, як багатодітним сім’ям важко купити дітям гаджети для онлайн-уроків, про те, як важко зібрати дітей до школи при нашій бідності і цінах — батьки нині не вилазять із лісу, збирають чорниці, щоб створити якийсь запас коштів. Напишіть владі, щоб замість ремонту замків (залишмо їх реставрацію олігархам) розв’язувала більш приземлені проблеми — побудували хоча б по одній багатоповерхівці в усіх обласних центрах, щоб надати соціальне житло обездоленим, щоб вивести сім’ї із гуртожитків, де карантини в тісних кімнатках людям переносити ой як складно. Та ще багато злободенних тем люди підкажуть владі. Тільки б ви вміщували такі наші листи. Пишіть правду!» — закликала журналістський колектив Ніна Полюхович.

Про пошту

Щодо реалій, то сповнений сарказму лист нашого постійного читача з Рокитнівської територіальної громади Сарненського району Віталія Брички, який передплачує електронну версію «Голосу України»:

«У нашому селі навіть кури сміялися із вислову керівника «Укрпошти» пана Смілянського про нібито високі зарплати листонош. Чи вони йому наснилися, чи йому так подали інформацію обласні поштові керівники (зарплати у них ой які величенькі, то й вислужуються). Щось не бачимо ми, щоб наші сільські листоноші, які і в холод, і у спеку (спасибі їм велике) надають людям послуги, жили багато за призначену вами їм зарплату. Вважаємо, що тільки на їх працьовитості тримається «Укрпошта».

Негативно оцінюють мешканці Рівненщини й наміри закрити у деяких селах поштові відділення, замінивши їх пересувними.

«Уявіть собі, що бабця з палицями піде у призначений час отримувати пенсію. Або комбайнер кине молотити пшеницю і піде до пересувного пункту по газету? Такі «реформи» можуть спасти на думку лише відірваним від реального життя людям. Де вони взялися на нашу голову в нашій Україні?» — обурюються Віктор Новак з Млинівської і Вікторія Базака з Вараської територіальних громад.

Дорікають Ігорю Смілянському і щодо несвоєчасної доставки газети «Голос України» у села Рівненщини. Ще у колишні райцентри газета надходить більш-менш своєчасно, а ось у села поштова машина ходить у кращому разі двічі на тиждень. Про це пишуть Петро Боровець, Антоніна Борисюк, Іван Лесковець та інші наші читачі.

«У Рівному для листонош зробили вихідними суботу та неділю. Раніше вони відпочивали у неділю і понеділок, коли не було потреби в доставці періодики. А тепер через ось такий графік вихідних ми всі отримуємо суботній номер у кращому разі у понеділок, а буває, що й у вівторок одразу номери за суботу та вівторок. Чи наведе лад у цьому Ігор Смілянський? Бо ваші підлеглі в області при звертанні з пропозицією повернутися до попередніх вихідних кивають на вас: мовляв, це у вашій компетенції», — обурюється наша постійна багаторічна читачка й дописувачка з Рівного Любов Панфілова.

Про заробітчанство

Є у редакційній пошті листи і про заробітчанство. Процитуємо лише один із них.

«Заробітчанство — болюча для нас тема. Не від доброго життя їдуть наймитувати на чужину наші співвітчизники, а тому, що держава не створила робочих місць з гідною зарплатою. Люди залишають надовго дітей, які повинні рости і виховуватись батьками, і наймитують. Я спеціально вжила слово «наймитують», бо рідко хто з наших земляків, маючи вищу освіту, працює там за спеціальністю, більше обслуговуючим персоналом. Ми перетворюємось на націю наймитів. І це прикро визнавати сьогодні — в ювілейний рік незалежності України. Мої родичі теж боролись за незалежність, але мріяли про сильну, горду Україну. І у нас є всі шанси та можливості для цього. Почнімо поважати себе, поважатимуть і нас. Згадаймо, що ми — українці», — пише Ольга Боровець з Березнівської територіальної громади.

Про хороше і медиків

Є у нашій редакційній пошті і чимало позитивних листів. Один із таких — від наших читачів подружжя Марії та Олександра Качановських із селища Рокитного Сарненського району:

«Ми обоє мали онкозахворювання. Наших маленьких пенсій не вистачало на лікування. Звернулись по допомогу. Отримали підтримку від Рокитнівської громади, в якій живемо, зокрема від рокитнівського селищного голови Григорія Таргонського. Вдячні за небайдужість і підтримку також голові Рівненської обласної ради Сергію Кондрачуку, заступнику голови Рівненської ОДА Ігорю Тимошенку. Вдячні журналістам «Голосу України», які написали про нашу проблему, і люди відгукнулись. Дуже допоміг нам і народний депутат України по нашому 155-му виборчому округу Віктор М’ялик. Усім їм дякуємо і бажаємо ніколи не хворіти, мати міцне здоров’я».

На жаль, коли матеріал потрапив на шпальти газети, Олександр Качановський уже помер. Щирі співчуття рідним.

Гарні відгуки у наших читачів і про медиків, зокрема про лікаря-невропатолога Ларису Обуховську з Рівного, головного лікаря Рівненського обласного лікувально-діагностичного центру ім. В. Поліщука, депутата Рівненської обласної ради Романа Шустика, лікаря з цього ж закладу, депутата Рівненської обласної ради Юрія Білика, начальника Рівненського госпіталю для ветеранів війни Андрія Бурачика, завідувачку терапевтичного відділення Рівненської міської центральної лікарні Зінаїду Варварук, сімейного лікаря-педіатра Тамару Литвинчук з обласного центру, головного лікаря Рівненської обласної дитячої лікарні Віталія Бойка, лікаря-травматолога цієї лікарні Віталія Пастущенка та інших. Приємно читати такі рядки і відчувати, що люди довіряють медикам, багатьох обирають депутатами обласної, районних, сільських і селищних рад.

А ось полицький сільський голова Микола Озерута (Вараський район), теж постійний читач «Голосу України», написав:

«У нашому селі Полиці побудували чудову сучасну лікарську амбулаторію. Тут передбачили і квартиру для сімейного лікаря. Тож запрошую на роботу фахівця. Зустрінемо доброзичливо, підтримуватимемо», — пообіцяв сільський голова.

Про школи

Листи на цю тему (зазвичай колективні) — здебільшого із Рівненського Полісся, де найбільше наших читачів. Воно й не дивно: північні райони області (до децентралізації) — рекордсмени в Україні за народжуваністю. Для дітей потрібні дитсадки, школи. А в таких багатодітних територіальних громадах, як Березівська і Старосільська, де по 600 і більше дітей шкільного віку, взагалі немає дитсадків. Ми розміщували листи читачів, у яких розповідалося про це, у надії на реакцію уряду. У багатьох селах Рівненського Полісся школи аварійні, тісні (нарахували понад десяток), тому необхідно негайно будувати нові. Самотужки область стільки нових шкіл не осилить, потрібна державна підтримка у вирішенні цього питання. Адже кошти на одну-дві школи на рік проблему не розв’яжуть. Необхідна державна програма будівництва шкіл і дитсадків на Рівненському Поліссі, вважають, якщо узагальнити листи, наші читачі.

«У нашому селі Колки дуже велика потреба у новій школі. Кілька приміщень аварійні, пічне опалення. Ми хочемо, щоб наші діти навчались у нормальних умовах», — це рядки з колективного листа батьків із села Колки Дубровицької територіальної громади (загалом 17 підписів) (мешканцями додано знімок старої школи).

Одразу двох нових шкіл чекають у селах Вирівської територіальної громади Сарненського району — Вири і Чабель. Проблема тут надскладна. У село Чабель, коли батьки вирішили привернути увагу обласної влади до проблеми, приїхали з Рівного, урочисто заклали камінь на місці будівництва нової школи, і на цьому все завершилось. Проблема перейшла у спадок новим керівникам області. А ось по Вирах її почали розв’язувати самотужки, звичайно ж, розраховуючи на підтримку обласної влади. «З нетерпінням чекаємо наступної сесії Рівненської обласної ради, — пишуть вирівські батьки (6 підписів). — Минулого разу обласні депутати на наші прохання не відреагували, тож сподіваємось, що на серпневій сесії Рівненської обласної ради виділять фінансування з обласного бюджету на продовження робіт на будівництві корпусу школи».

Листи читала Олександра ЮРКОВА.

Рівне.