Ія Сумбаузе та її хлопець Григорій Бабаян (на знімку) — мої давні друзі. Вони часто допомагають тваринам та цілим притулкам. Вдома ж мають трьох котів та пухнасту собачку, який зустрів мене привітним гавкотом, коли я завітала в гості. А запросили мене, щоб розповісти свою історію і навчити, як творити добро.

На затишній кухні з прохолодним лимонадом у руках та теплим котиком на колінах, Ія згадала, як почала цікавитись будь-якими можливостями допомоги тваринам: «Мені завжди було шкода собак та котів, які блукають вулицями міста, голодні, худі та брудні, нікому не потрібні. Я ловила їхній погляд та питала себе, як же це виправити?»

Тоді моя подруга та її хлопець почали шукати у соціальних мережах акаунти притулків та волонтерських організацій, які цим займаються. Клік за кліком вони зрозуміли, що таких багато, але чимало і тварин потребують допомоги.
Григорій наголошує: «Що більше людей зробить свій внесок (не обов’язково грошовий), то щасливішим буде життя безпритульних тварин».

«Прагнемо допомогти всім і одразу, але це неможливо. Людей у світі багато, і якщо кожен долучиться, то разом ми зробимо велику справу. Якщо ж у конверті «благодійність» немає відкладених коштів, є інші шляхи».

Місць та сфер, які потребують волонтерів, немало. Притулки для тварин будуть раді вашому візиту. Часто у таких закладах не вистачає рук, просто зустріч і прогулянка з чотирилапим — це вже допомога. Ви можете запропонувати її, зателефонувавши до організації. Також не поспішайте викидати старі речі. Светр, що вже втратив свій вигляд, стане теплою зимовою ковдрою для пухнастого друга.

Ія наголошує, що не кожен готовий взяти улюбленця з притулку. Потрібно завжди пам’ятати, що це велика відповідальність, і допомагати з розумом. Ви можете взяти хвостатого друга під опіку, поки тваринці шукають гарну сім’ю. За цей час ви отримаєте не тільки безцінний досвід та гарні емоції, а й можливість дарувати любов. Але пара зауважує: такий вид допомоги потрібно надавати тільки знайомим та людям, у яких ви впевнені, пов’язаним з благодійною організацією. Такі застереження пояснюють великою кількістю шахраїв.

«Бували ситуації, коли тваринку залишали на затверджений час, а потім люди просто зникали і слухавки ніхто не брав. Тобто якщо брати на утримання, наприклад, котика, то тільки через волонтерів або знайомих», — Ія усміхається і додає, що благодійність — це добре, але потрібно будь-яку дію добре обміркувати і, звісно, бути щирим у своїх намірах.

Розповсюдження інформації — це теж допомога. Ви можете поширювати оголошення з притулків у соціальних мережах. Прохання повинно бачити якомога більше людей, бо, як кажуть у народі, з миру по нитці — голому сорочка. За день моя подруга читає немало таких текстів і поширює їх у себе на сторінці.

Григорій та Ія розповідають, що благодійність може стати родинною справою. Є багато людей, які співпрацюють з волонтерами, відкривають власні організації.

«Не потрібно лякатись нового. Всю інформацію можна знайти, а разом допомагати — ще крутіше. Навіть у Біблії сказано, що допомога всьому живому — це є служба Божа».

Наприкінці розмови ми вирішили прогулятись і побачили котенятко. Пара вкотре здивувала мене, адже замість звичного людського непотребу у їхній торбинці виявився корм. І маленький, але самостійний кіт поласував вечерею. А я взяла собі це до уваги, і відтоді у моїй сумці теж завжди є пакетик смачненького для чотирилапих.

Київ.

На знімку праворуч: кота Тіму Ія взяла з притулку.

Фото надано автором.