— Повертайте (або формуйте) звичний для шкільного життя режим дня. Прокидайтеся на 15—30 хвилин раніше щодня.
— Передусім діти йдуть до школи заради друзів і відносин. Тільки після того, як відчують безпеку в контактах, вони зможуть взятися за навчання. Разом згадайте й пройдіть дорогу до школи. Малятам намалюйте або роздрукуйте карту. Учням молодших класів добре було б подивитися на фото однокласників, зустрітися в кіно, парку, на квесті або хоча б у зумі. Старші розберуться самі.
— Якщо в класного керівника (куратора, тьютора) вистачить сил і часу, було б непогано надіслати всім дітям щирий короткий лист із добрими побажаннями перед навчальним роком.
— Провести ревізію канцтоварів і одягу. Вибір і покупка нового створює радісне передчуття. Важливо дати дітям можливість самим вибрати канцтовари. Зверніть увагу: одяг для гіперчутливих дітей будь-якого віку краще нехай буде з мінімумом швів і бажано, щоб надівався не через голову. Якщо тілу дитини дискомфортно, вона не зможе зосередитися на навчанні.
— Дитина вже може підготувати робоче місце: прибрати на столі, поставити лампу. Процес упорядкування сам по собі структурує. Малюкам важливо, щоб ноги при сидінні діставали до підлоги або стояли на підставці, щоб іграшок у полі зору було поменше.
— Пам’ятайте про літній «відкат у знаннях». Це нормально. Усе згадають.
— Щороку це повторюю: довідайтеся, будь ласка, який у школі туалет. Якщо не звичної для дитини конструкції — навчіть її користуватися саме таким.
— Для діток важливо закріплювати навички самообслуговування: як підтримувати гігієну, переодягтися, самому їсти.
— Навчіть дитину відгукуватися не тільки на її ім’я, а й на прізвище. Багато дітей у першому класі чекають почути своє ім’я і не вважають, що звертаються саме до них, коли вчитель каже: «Діти, відкрийте книжку».
— Добре продумувати разом із дитиною ідеї сніданків або їжі в школу (яку дитина братиме із собою). Навіть удома можна «пограти» у ланч: діставати їжу з ланч-боксу, користуючись серветками.
— Якщо вчитель незнайомий — для учнів молодших класів — було б правильно побачити, почути голос, відчути нову людину. Малята, особливо які не відвідували дитсадок, чутливі до зовсім нових типажів. Нагадуйте дитині про те, що люди бувають різними.
— Якщо клас інклюзивний, поговоріть про це з дитиною: попередьте про те, що її увага може бути важливою для однокласника, що у всіх людей різні способи сприйняття інформації. І несхожий — не значить поганий.
— При переході в середню школу познайомте дитину із класним керівником. Ідеально, якщо в школі підготують «портфоліо» учителів: фото, ПІБ і який предмет веде. Це допоможе краще орієнтуватися в новому для них світі різних викладачів.
— Зручно, коли школа — повного дня. Із гуртками, різними заняттями. Але в дитини, крім школи, повинна бути й своя територія, не пов’язана зі шкільним життям.
— Важлива тема: я часто повторюю, що нам з татом дуже важливо знати, що дочка в безпеці, що ми завжди будемо на її боці. Коли ми в мультфільмах або фільмах бачимо ознаки булінгу, я їй кажу: це булінг і це неприпустимо!
Якщо це відбувається поруч із тобою або раптом, не дай Боже, стосовно тебе — будь ласка, обов’язково скажи нам та іншим дорослим.
— Ми знову й знову повторюємо прості правила: важливо ходити в туалет, залишати школу без нас не можна, якщо раптом потрібна допомога — поруч є тьютор або класний керівник. Цього року уточніть нові карантинні правила.
— Обов’язково відсвяткуйте перехід із сезону відпочинку і літа — у робочу осінь.
— Наостанок і собі, і всім нагадую: школа — тільки частина життя. Крім школи в житті дитини має бути також Життя. Із грою, відпочинком і радістю!
Легких дорослішань!
Світлана РОЙЗ, психолог.
