Транспортне підприємство, котре розраховувало на чіткий контроль і збільшення надходжень від оплати проїзду, отримало... збитки.
Як підрахували в «Електротрансі», у липні там заробили вдвічі менше, ніж у червні. Електронними квитками було сплачено лише шість тисяч гривень. Ще дві тисячі гривень надійшло від тих, хто скористався при оплаті QR-кодом. І майже таку ж суму сплатили банківською картою через термінал у водія.
Для підприємства, котре щодня виводить на лінії до вісімдесяти тролейбусів, малувато. Із такими доходами важко утримувати штат водіїв, контролерів та управлінців. Про оплату електроенергії та інші матеріальні витрати й говорити не доводиться. А про придбання нових тролейбусів і поготів.
Щоправда, у новації є і позитив. Уперше за кілька десятиліть вдалося налагодити чіткий облік пільговиків. Виявилось, що за місяць вони зареєстрували кількість проїздів на 27 тисяч гривень. Тож тепер розмови про мільйонні втрати саме на цій категорії пасажирів відходять у минуле — стає зрозумілим, яку суму компенсації підприємство може вимагати із бюджету.
Доволі істотною виявилась і ще одна стаття доходів — штрафи. Тепер контролери, а це переважно вчорашні кондуктори, практично весь час перебувають на лінії. У липні вони виявили понад сім десятків безбілетників, котрі заплатили 17 тисяч гривень штрафу.
Але навряд чи саме цю статтю доходів можна назвати стабільною в майбутньому. Жорсткий контроль змушує пасажирів бути сумлінними в оплаті. Не дивно, адже 5—6 гривень за проїзд значно менше, ніж покарання у 240 гривень. Половину цієї суми становить адміністративний штраф. А ось друга половина — це плата за безплатний проїзд. Останнє чи не найбільше обурює пасажирів. Особливо в ситуаціях, коли вони готові були заплатити за поїздку готівкою, але не мали можливості це зробити.
У таку ситуацію часто потрапляють гості міста чи селяни із навколишніх населених пунктів. Найбільше при цьому страждають пенсіонери. Адже вони не мають пільгового електронного квитка, котрим забезпечені відповідні категорії хмельничан. Тому і скористатись правом безоплатного проїзду не можуть.
На допомогу має прийти разовий квиток з QR-кодом чи банківська картка, якою можна сплатити через термінал, що у кабіні водія. Але ж квиток потрібно десь купити, а картку — мати.
Словом, шлях до безготівкової оплати у транспорті виявився не для всіх простим і зручним. Та поки що альтернативи йому у місті немає.
Залишається сподіватись, що до новації таки звикнуть усі. А от щодо збитків «Електротрансу», то тут є над чим подумати і підприємству, і міській владі. Саме вона дотує комунальне транспортне підприємство не один рік і допомагає у придбанні нових тролейбусів. Схоже, ця практика поки що залишатиметься.
А от у чому можливі зміни, то це — у вартості проїзду. Теперішні розцінки були затверджені зовсім недавно — у кінці травня. Та, судячи з того, скільки заробляють тролейбусники на квитках, можна очікувати на нові підвищення їх вартості.
Хмельницький.
