Анатолій Черкас із працівниками під час жнив.

Понад 30 років він віддає рідній землі свої сили, досвід, вміння і вона віддячує йому сповна. А ще Анатолій Іванович — справжній українець-патріот, сповнений любові до рідного села і до країни.

Аграрій переконаний,  любити Україну — це означає не лише говорити її мовою, поважати її традиції, але й жити з почуттям відповідальності та гордості за свою країну. Докладати щоденну працю та зусилля для збереження того, що для нас цінне на цій землі.

«Для мене Незалежність моєї України —  це щоденне відчуття подяки, гордості та відповідальності, — каже Анатолій Іванович. — Я радий, що боротьба цілих поколінь українців за власну землю і за власну долю дала нам можливість самостійно вирішувати, яким шляхом іти. Нашій Незалежності 30 років, але це — лише 30 років. І ми все ще на шляху становлення, зміцнення та розвитку...»

Мрія про гідне життя

Керівником господарства Анатолій Черкас став у 34 роки.

«Я тоді був наймолодшим головою колгоспу в районі, — пригадує чоловік, усміхаючись. — «Молода гвардія» працювала як відділок великого колгоспу. Але люди вирішили відділитись і стати незалежними. Так утворилося нове господарство, яке зберегло колишню назву відділка.

Через три роки самостійного господарювання наш колгосп став мільйонером. Були нелегкі, але водночас стрімкі та плідні роки. Мені хотілось створити село моєї мрії. Оскільки багато на що був дефіцит, стукали в усі двері, зустрічалися з чиновниками різних рівнів і доводили їм необхідність надання нам тих чи інших дозволів, матеріалів і т. д., і т. п. Нам вдалося отримати дозвіл на видобуток природних ресурсів (зокрема, жорстви, тобто загострених, не обкатаних, уламків гірських порід для підсипки шляхів. — Авт.), щоб в подальшому не їздити за ними за декілька кілометрів, залучити необхідну техніку з області, прокласти по всьому селу водогін і збудувати ще одну свердловину та підвести воду до кожного двору, організувати комунальне підприємство... Був у нас і асфальтний міні-завод, створений для того, щоб повністю заасфальтувати сільські дороги. Територія села освітлювалась. Люди мали можливість отримати в господарстві безвідсотковий кредит на будівництво власного житла».

В одній з робочих поїздок Анатолій Черкас побачив «фінські будиночки» і одразу загорівся їх придбати для своїх працівників. У селі облаштували десять таких. А якось на Київщині привернули увагу оселі з «ламаним дахом». Згодом, за фінансової підтримки господарства, в селі з’явився перший подібний будинок...

Одного разу голова колгоспу відвідав в Білій Церкві дендропарк «Олександрія». Там йому впав у око колишній панський маєток з колонами. Відтак у селі Кропивницьке вирішили звести приміщення контори з величавими колонами. Уже кільканадцять років поспіль під одним дахом цієї будівлі розміщаються дві організації — ТОВ «Молода гвардія» і сільська рада. Узяв керівник господарства «під своє крило» і сільську бібліотеку, поштове відділення, комунальне підприємство. Тож  щодня на ганку контори «Молодої гвардії» можна побачити чимало селян, які приходять у справах чи до керівництва господарства, чи до старостату, чи в інших повсякденних справах.

Сільський голова Ганнівської територіальної громади Людмила Гаразда зауважує, що керівник господарства, як і колись, допомагає громаді у вирішенні назрілих питань, переймається соціальними проблемами. Зокрема, допомагає з розчищенням та ремонтом доріг, водогону та іншим.

Анатолій Черкас ніколи не залишався байдужим до проблемних питань своєї громади. Мабуть, саме тому люди шість разів поспіль обирали його депутатом Новоукраїнської районної ради.

Під час чергових місцевих виборів він віддав перевагу Ганнівській територіальній громаді (куди ввійшов як представник Кропивницького старостату). Каже — впевнений, що саме в громаді вирішуються питання, які стосуються розвитку територій, на якій живеш і господарюєш.

Про врожаювання на полях...

Негода з сильними буревіями, зливами, місцями — з градом, завдала цьогоріч посівам господарства чималої шкоди. Сильний вітер не лише позривав покрівлю з приміщень, але й «поклав» ранні зернові та побив градом частину пізніх культур. Але «плакатись» Анатолій Іванович не збирається. «Праця на землі завжди ризикована і ніколи не може бути жодних гарантій, — каже аграрій. — Саме тому вирощуємо кілька культур, а не робимо ставку на одну — й «перекриваємо» недобір однієї врожайністю іншої».

Анатолій Черкас пригадує, як кілька років тому через посуху був неврожай кукурудзи та сорго. Дійшовши до половини кукурудзяного поля комісія, яка складала акт про завдані збитки, знайшла тоді лише один качан. Цього ж року сильно полягла пшениця, але навіть незважаючи на це, середня врожайність ранніх зернових по господарству сягає 60 центнерів із гектара.

Наразі в господарстві вже триває сівба озимого ріпаку. І хоча земля добре підготовлена (пройшла не один етап передпосівного обробітку) — яким буде результат, нині гадати важко.

Невідомо, якою видасться осінь і чи не доведеться «притримувати» наземний розвиток культури, наскільки холодною, теплою чи затяжною буде зима і сприятливою весна. Але хлібороби, як завжди, працюють і сподіваються...

...і розрахунки

«Кукурудзу та сонях градом побило, — показує пошкоджені посіви керівник господарства. — Але це не завадить нам розрахуватися з пайовиками в повному обсязі».
Нині за оренду паю людям виплачують у грошовому еквіваленті по 25 тисяч гривень (грішми та продукцією). Та ще по вісім тисяч гривень податку на землю перераховують до бюджету громади.

Особливості господарювання, засновані на дружніх стосунках

Цікавою особливістю господарювання ТОВ «Молода гвардія» є те, що тут питання технічного забезпечення вирішують за рахунок партнерських стосунків із сусідніми товариством з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе та приватним акціонерним товариством «Рівнянське». Свого часу було досягнуто домовленість про технічну співпрацю. Це дає господарству можливість залучати для обробітку своїх угідь сучасну, високоефективну техніку, але не витрачатися на повне оновлення тракторного парку, не мати кредитної залежності, а вкладати кошти в якісний посівний матеріал, в засоби захисту рослин, що в свою чергу сприяє їхній витривалості перед примхами природи.

Такі доброзичливі стосунки в Анатолія Черкаса й з іншими сусідами-аграріями. Торік, восени, він разом із керівниками агроформувань Олександром Скічком (приватна агрофірма ім. Ульянова) та Олександром Карманом (приватне сільськогосподарське товариство «Шевченка») за власні кошти організували підсипання шести кілометрів дороги, що з’єднує твердим покриттям Кропивницьке з Григорівкою, витративши на це 17 тисяч тонн жорстви. Тож людям стало зручніше діставатись до центральної садиби Ганнівської територіальної громади.

...У господарстві, на галузевих нарадах чи на засіданнях сесій районної ради Анатолія Івановича можна часто бачити у вишиванці. Якось його запитали — сьогодні свято якесь, що ти вишиванку одягнув? «Ми зібрались важливі питання для всіх вирішувати, чим не свято?» — прозвучало у відповідь.

І це справді так. Щоб одягнути вишиванку, для Черкаса свято не потрібне. Для нього це — відчуття єднання з Україною. Бо чоловік переконаний, що за добробут України, за її Незалежність потрібно дбати завжди. Це — як битва за врожай, щодня і щороку. І у будні, і у свята.

Кіровоградська область.

Фото Олени КОМІСАРЕНКО.