Світлини з виставки.
Організатори — студентський польський клуб у Житомирі, «Гнатюк Арт Центр» та Житомирський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Огієнка.
Концерт камерного ансамблю імені І. Ф. Добжинського.
— Виставкою ми хотіли нагадати житомирянам про відомого земляка Альфреда Федецького, він був першим кінооператором Російської імперії, приватним оператором царської родини, — сказала директор «Гнатюк Арт Центру» Тетяна Пелех.
— Його в нас майже забули, а даремно, бо кожен кінокадр чи фото яскраво передає характери людей тієї епохи...
На виставці подані знімки, фотопортрети, візитівки тодішніх фотографів.
— У ХІХ столітті фотографія була не те, що тепер, коли й дитина може робити сотні знімків на свій телефон, — каже історик і краєзнавець Сергій Собчук. — Одна тодішня панночка згадувала, що перш ніж зробити свій знімок, вона кілька тижнів наважувалася, кілька днів підбирала одяг, врешті пішла до церкви на сповідь, і аж тоді — до фотоательє...
Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Житомирського держуніверситету імені Івана Франка Антон Сичевський розповів, що на межі ХІХ—ХХ століть у Житомирі працював 61 фотограф, кілька фотоательє. У 1880 році їх було три, до 1900-го — шість, до Першої світової війни — вже 12. Усі — у центрі старого міста, на нинішніх вулицях Київській, Михайлівській, Великій Бердичівській, Покровській. Фотографи знімали не лише житомирян, а й мальовничі види міста, що з них потім виготовляли поштові листівки. Серед найпопулярніших були фотографи Мюллер, Жилінський, Собкевич, Корицький та інші.
Історик і краєзнавець Сергій Собчук за допомогою Ігоря Шурпана, викладача Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв, демонстрував на широкому екрані світлини ХІХ століття.
— Дехто вважає Житомир провінцією, — казав Сергій Володимирович. — Але це не так. Житомир — найближчий до столиці України обласний центр. Та й за царської влади наше місто було одним із найважливіших культурних центрів Російської імперії. Тоді на території України було чотири міста, куди зобов’язували приїздити на гастролі провідні театри: Київ, Львів, Одеса і Житомир. Про високий рівень культури тут свідчать і зібрані фото.
Ось — знімок установчого зібрання товариства волинських фотолюбителів, зроблений у залі Маріїнської жіночої гімназії (тепер тут — будинок дитячої творчості на площі Корольова). В товаристві за довгим столом сидить Сергій Бжозовський, котрий утворив першу в Російській імперії метеорологічну службу. Тут же сидить і Дмитро Антонов — відомий тоді художник, меценат, спонсор багатьох музеїв, друг і наставник Олександра Довженка. Далі — Павло Теневич-Корнеліовський, відомий мореплавець, дослідник і біолог, котрого запросив до себе на службу тодішній принц Монако Альберт.
— А ось на знімку, — продовжував Сергій Собчук, — засідання попечителів Маріїнської гімназії. Серед інших — священик Бурчак-Абрамович, котрий хрестив Святослава Ріхтера, освячував шлюб Ганни Вальд із бароном де Шодуаром.
Глядачі могли бачити й фотознімки одного з випускників Маріїнської гімназії, подивитися на заняття в народних школах, оглянути портрети багатьох цікавих земляків.
— Це — Володимир Висоцький, — каже Сергій Собчук, — відомий поет і фотограф, він робив шлюбні знімки Івана Франка, фотографував Лесю Українку, перекладав польською мовою вірші Шевченка.
— А тут, — продовжував п. Собчук, — зображені брат і сестра Москальови (саме ця сестра стала матір’ю світової слави музиканта Святослава Ріхтера). Це — портрет Ернеста Жільбера — архітектора Спасо-Преображенського собору в Житомирі. Пізніше він став головним архітектором Російської імперії. А це — фото Анджея Федуковича, католицького священика, котрий у радянські часи переслідування релігії спалив себе заживо на скелі Чацького над Тетеревом...
Після розповідей про старовинні знімки відбувся ще й незвичайний концерт камерного ансамблю імені І. Ф. Добжинського, заслуженого колективу польської культури. Тут звучали твори, народжені в Житомирі або пов’язані з ним. Деякі — вперше.
Серед них — твір нашого земляка, відомого композитора Юліуша Зарембського «Колискова». В його основу він поклав українську мелодію, яку йому наспівувала няня — дівчина зі Станишівки.
Уперше у нас прозвучала і «Мазурка» Олександра Лятошинського — морського офіцера, відомого вченого, дослідника Арктики і Антарктики, рідного брата класика української музики Бориса Лятошинського.
Захоплені глядачі щиро дякували і ансамблю та його керівниці Ірині Копоть, і тим, хто розповідав про старі фото, й організаторам виставки.
— Ви знаєте, — сказала Аґнєшка Мальчевська, полковник, заступник військового аташе Посольства Республіки Польща в Києві, — по роботі мені доводилося бувати в багатьох областях України. Але ніде я не дізналася стільки цікавого й корисного, як тут, у Житомирі.
Профінансував виставку, як повідомила очільниця польського студентського клубу Валентина Юсупова, Фонд допомоги полякам на Сході за підтримки канцелярії Ради Міністрів Республіки Польща в рамках проекту підтримки полонії та поляків за кордоном.
Житомирська область.
Фото Людмили Лобачової та з сайту Житомирської міської ради.
