Меморіал пам’яті жертв Голокосту в Прохорівському сквері.
Розташований він по вулиці Мала Арнаутська, 111, у звичайному одеському дворі неподалік ринку «Привоз». Гості міста, котрі запитують про те, як пройти туди, спочатку дивуються, перепитують. І тільки побачивши вивіску над воротами двору, розуміють, що вони справді перебувають поруч з унікальним музеєм.
Трохи дивно, що в Одеському регіоні, де в період окупації загинуло майже 120 тисяч євреїв, до 2009 року музею Голокосту не було. Можливо, його не було б і досі. Якби не одесит у шостому поколінні, заслужений працівник культури України, кандидат філософських наук Павло Козленко. Його родичів, які залишилася в окупованій румунами Одесі, викупив за корпус від золотого годинника і врятував від смерті сусід. На честь цієї мужньої людини батька Павла назвали Юхимом.
Батьки матері Павла перебували в Балтському гетто. Їх урятував і ховав у каплиці православний священик. Тож запропонована Павлом концепція створення музею Голокосту й те, що він згодом став його директором, це своєрідна данина пам’яті євреїв — депортованих, розстріляних, які загинули в гетто в період окупації.
Музей було створено за рішенням Ради Одеської регіональної асоціації євреїв — колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів і відкрито 22 червня 2009 року.
Спершу у двох залах музею були виставлені приблизно півтори тисячі експонатів, значну частину з них узято з приватних колекцій одеських євреїв. Усі експонати справжні. Вони присвячені одеситам — колишнім в’язням концтаборів і гетто, 400 з яких пощастило пережити жахи Голокосту й дожити до наших днів.
Нікого не можуть залишити байдужими документи окупаційної влади про знищення євреїв, а також свідчення того страшного часу — піч, у якій ховали єврейську дитину, мотузка з шибениці, на якій було повішено маленьку дівчинку.
Музей співпрацює з Інститутом з вивчення Голокосту ім. Елі Візеля (Румунія), Ізраїльським національним меморіалом Катастрофи та Героїзму Яд Вашем, Українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума» (Дніпропетровськ), Українським центром вивчення історії Голокосту (Київ).
Результатами міжнародного співробітництва стали яскраві експозиції низки виставок. Їх автором виступив Павло Козленко. В 2017 році в колекції музею з’явилася міні-діорама «Гетто в Трансністрії», а також діорама «Розстріл євреїв у Богданівці». Їх виготовив одеський майстер-моделіст Євген Капука.
6 березня 2018 року відзначався Європейський день пам’яті Праведників народів світу. До цієї дати було відкрито виставку «Священнослужителі і Голокост».
У липні 2018 року разом з Посольством Республіки Польща в Україні відбулося відкриття виставки «Ризикуючи життям. Поляки рятують євреїв під час Голокосту».
У січні 2020 року відбулося відкриття виставки, присвяченої 75-й річниці визволення концтабору Аушвіц-Біркенау: «Одеса — Париж — Аушвіц. Доля художника».
Ще кілька років тому стало зрозуміло, що музей потребує нового сучасного простору. В 2018 році міський голова Одеси Геннадій Труханов зустрічався з делегацією США, до складу якої увійшли науковці, політики і громадські діячі — колишні в’язні гетто і концтаборів, які вціліли під час Голокосту. Тоді відбулося обговорення питань благоустрою Прохорівського скверу, де розташовано меморіал пам’яті жертв Голокосту, і перенесення туди Музею Голокосту.
У 2020 році громадськості представили передпроектні пропозиції благоустрою скверу і будівництва 2-поверхового будинку для розміщення експозиції Музею Голокосту: один поверх — підземний, другий — над землею. Кошторисна вартість будівництва — майже 20 млн грн. Щоб люди пам’ятали жахи фашизму й ніколи не допустили їх повторення, комплекс має прийняти перших відвідувачів якомога швидше.
