Директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко, Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, Президент НАН України Анатолій Загородній (у центрі) разом з колективом Інституту української мови НАН України.

Сьогодні — День української писемності та мови

З 1997 року українці у всьому світі відзначають День української писемності та мови, який для багатьох наших співвітчизників та діаспорян є святом душі і серця, ниточкою, що прив’язує людину до свого народу й рідної землі, до їхньої історії. Рідне Слово єднає тисячоліття й віки в безперервний ланцюг буття, покоління пращурів з поколіннями нині сущих і прийдешніх.
«Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. З Богом воно було споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього». Ці значимі рядки зі Святого Письма нагадав Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук під час круглого столу, який напередодні свята відбувся в Інституті української мови НАНУ. На його думку, мова формує історичну пам’ять і є важливим чинником державотворчих процесів.


Доробок Інституту української мови НАНУ.

Вітаючи науковців з Днем української писемності та мови, очільник парламенту зазначив: «Хочу подякувати Національній академії наук, інституту — те, що робите ви, воно не менш важливе для Української державності, аніж оборона наших кордонів на сході нашої країни. Там хлопці та дівчата віддають свої життя за те, щоб ми існували як держава фізично, а ви тут віддаєте усі свої сили задля того, щоб ми існували як держава духовно».

І справді, втратити мову — то втратити самобутність, свою історію, державу. Про значення рідного слова в житті народу дуже точно сказала визначна українська поетеса Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту.

Спочатку їм відбирає мову». Українську в українців відбирали царські сановники й радянські чиновники сотнями циркулярів, указів, гласними й негласними заборонами, а мова вижила.

«Сьогодні ми можемо відзначити моду на українську мову, — каже Руслан Стефанчук. — Багато громадян України принципово перейшли на українську в побуті, в офіційному спілкуванні. Нам не можна втрати цей шанс, наше спільне завдання — зберігати мову, важливо, щоб люди бачили — українська мова — це модно, це круто, це зрозуміло. Нам потрібен якісний менеджер українізації».

Оглянувши виставку словників, атласів української мови, факсимільних видань історичних пам’яток, зокрема Пересопницького Євангелія, наукових видань, підготовлених у стінах Інституту української мови НАНУ, серед яких «Історія українського правопису», «Український лексикон» тощо, очільник парламенту запропонував оцифрувати ці видання, які він назвав цінними для кожного українця.

«Виходить дуже багато книжок про українську мову, цікавих, важливих, — каже Руслан Стефанчук. — Важливо, щоб усі скарби, які у вас є, отримали велике поширення. На превеликий жаль, люди перестали ходити в бібліотеки, а в Інтернеті люди постійно. Нам дуже важливо, аби кожен українець ознайомився з найновітнішими досягненнями, які у вас є, і зробив для себе правильний висновок — я повинен говорити українською мовою, я повинен переходити на українську мову, я повинен зробити все, аби моя мова існувала в побуті, в державі».

Голова Верховної Ради нагадав, що в День Незалежності України Президент підписав указ про встановлення Дня Української державності. «Нині ми налаштовані на очищення українського історичного коріння від міфів і легенд з тим, щоб ніхто не мав більше бажання присвоїти собі нашу історію. Якраз мовне питання тут відіграє дуже важливе значення, — продовжує Руслан Стефанчук. — Роки русифікації вплинули і на науку. Ми плануємо прийняти закон про правотворчу діяльність, де хочемо нормувати всі речі, пов’язані з прийняттям законів, постанов тощо, й дуже важливим елементом цього закону є формування українського правничого глосарія. Тут важливою буде співпраця юристів з мовознавцями, Інститутом української мови».

Під час роботи круглого столу йшлося і про роль і значення української мови в житті держави та суспільства, ідентифікації українців як нації, про те, як закласти домінанту рідного слова для найменших громадян нашої країни.

«Національна академія наук ніколи не стояла осторонь проблем, пов’язаних з вивченням і поширенням української мови. Так було впродовж її 102-річної тепер уже історії, і це підтверджують слова першого президента нашої академії Володимира Вернадського про необхідність у процесі творення академії у 1918 році забезпечити формування потужного відділення української мови, літератури та історії. І це, звісно, робилося для того, щоб піднести престиж і статус ідей українськості в суспільстві. Іншими словами, йшлося про творення нової України засобами поширення української мови, української словесності, забезпечення збереження історичної пам’яті українців», — каже президент НАН України Анатолій Загородній.

Науковці академії зробили для цього дуже багато. Тут і фундаментальні дослідження історії української мови на основі ретельного вивчення історичних пам’яток, і видання класиків української літератури, цього невичерпного джерела української мови різних часів, і видання «Атласу української мови», і розроблення нового українського правопису.

«Річ не в тім, скільки зроблено, річ у тім, якою внутрішньою ідеологією живе наш інститут, — каже директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко. — А це ідеологія зрозуміла: українська мова — осердя україноцентризму, це хребет українськості, а відповідно надзвичайно важливий чинник формування, розвитку, зміцнення Української держави. Ми віримо в майбутнє України й тому з такою наполегливістю обстоюємо все, що пов’язано з українською мовою і робимо щоразу місточок між конкретними дослідженнями і тією великою загальнодержавною ідеологією утвердження української нашої держави».

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.