Цей день покликаний привернути увагу до досягнень жінок у сфері міжнародних відносин, сприяти гендерній рівності в дипломатичній службі та зміцнити участь жінок у миротворчих процесах і глобальному врядуванні.
Історично дипломатія довгий час залишалася сферою, де домінували чоловіки. Проте з другої половини ХХ століття роль жінок у зовнішній політиці поступово почала зростати. Від формальних посередницьких ролей до повноцінних посад міністрів закордонних справ, послів та представниць при міжнародних організаціях — жінки стали невід’ємною частиною дипломатичної карти світу. ООН підкреслює, що рівноправна участь жінок у дипломатії має вирішальне значення для забезпечення миру, розвитку та захисту прав людини.
Статистика свідчить: коли жінки залучені до мирних переговорів, такі домовленості частіше є тривалішими та стійкішими. Водночас участь жінок у дипломатії сприяє ширшому представленню інтересів суспільства, інклюзивності рішень та підвищенню довіри до державних інституцій.
У переліку видатних жінок-дипломаток у світовій історії, які суттєво вплинули на міжнародні відносини, миротворчість і розвиток дипломатії найперше варто назвати Елеонору Рузвельт (США), першу леді США (1933-1945), дипломатку, правозахисницю. Вона очолювала комісію ООН з прав людини і була ключовою фігурою у створенні Загальної декларації прав людини (1948) і по праву вважається першою дамою міжнародної дипломатії у сфері прав людини.
Мадлен Олбрайт (США) — перша жінка—держсекретар США (1997-2001). Іммігрантка з Чехословаччини стала обличчям американської зовнішньої політики в епоху постхолодної війни. Вона активно підтримувала розширення НАТО, виступала за демократизацію Східної Європи.
Кондоліза Райс (США) — перша темношкіра жінка на посаді держсекретаря США (2005-2009). Експертка з росії та Східної Європи, впливова фігура в адміністрації Джорджа Буша-молодшого. Працювала над політикою США в умовах «Глобальної війни з тероризмом».
Аун Сан Су Чжі (М’янма) хоча і не є класичною дипломаткою, відіграла значну роль у формуванні іміджу М’янми на міжнародній арені. Отримала Нобелівську премію миру у 1991 році за боротьбу за демократію. Її діяльність має неоднозначне трактування через події після 2015 року.
Гру Харлем Брунтланд (Норвегія) — Прем’єр-міністерка і згодом — спеціальна посланниця ООН з питань клімату. Очолювала комісію з питань сталого розвитку, яка заклала основи концепції сталого розвитку 1987 року.
Федеріка Моґеріні (Італія) — верховна представниця ЄС із закордонних справ і безпекової політики (2014-2019). Вона керувала зовнішньою політикою ЄС, зокрема перемовинами щодо ядерної угоди з Іраном.
Ці та багато інших жінок довели, що дипломатія — це не лише професійна сфера, а й простір для прояву лідерства, інтелекту та здатності будувати мир. Їхній приклад надихає нове покоління жінок в усьому світі.
Україна має давню та достойну традицію жіночої участі у зовнішньополітичній сфері. Упродовж останніх десятиліть українки не лише гідно представляли державу на міжнародній арені, а й стали символами професіоналізму, витримки та сили в умовах надскладної геополітичної ситуації.
Серед найбільш відомих жінок-дипломаток України:
Олена Зеркаль — колишня заступниця міністра закордонних справ, юристка, яка відіграла ключову роль у позовах України проти росії в міжнародних судах (зокрема, в Міжнародному суді ООН та Арбітражному трибуналі щодо Керченської кризи).
Еміне Джапарова — перша заступниця міністра закордонних справ, що також координує діяльність Кримської платформи. Як представниця кримськотатарського народу, вона активно просуває питання деокупації Криму та захисту прав людини на міжнародних майданчиках.
Катерина Левченко — урядова уповноважена з питань гендерної політики, яка послідовно просуває питання жіночого лідерства і рівноправної участі жінок у зовнішній політиці та безпекових процесах.
Мар’яна Беца — українська дипломатка, колишня речниця МЗС, а згодом — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонії.
Оксана Маркарова — Надзвичайний і Повноважний Посол України в США з 2021 року. Активно працює над розбудовою стратегічного партнерства зі США, сприяла значному посиленню оборонної та фінансової підтримки України у період повномасштабної війни.
Сьогодні десятки українок займають посади послів, консулів, аташе та співробітниць дипломатичних установ. Їхня робота є не лише представницькою, а й практичною: залучення гуманітарної допомоги, просування санкційної політики проти Росії, укріплення зв’язків з українською діаспорою.
Повномасштабне вторгнення росії у 2022 році значно посилило дипломатичну активність України. І тут українські жінки стали обличчям спротиву на міжнародному рівні. Саме вони виступали у парламентах, на форумах, самітах, конференціях, захищаючи позицію України, доносячи правду про війну та закликаючи до солідарності.
Унікальним став приклад поєднання дипломатії й громадської активності: чимало колишніх журналісток, правозахисниць і науковиць долучилися до дипломатичних ініціатив як радниці, координаторки, експертки.
Їхній голос став голосом українського народу — сильним, аргументованим і гідним. Вони є учасницями провідних міжнародних програм, отримують нагороди та визнання за свою діяльність. А Україна, у свою чергу, дедалі більше демонструє приклад залучення жінок до прийняття рішень на найвищому рівні — у зовнішній політиці, безпековому секторі, міжнародному праві.
Вшанування Міжнародного дня жінок у дипломатії — це не лише данина поваги тим, хто вже зробив вагомий внесок у розвиток міжнародних відносин, а й сигнал до всього світу: гендерна рівність — не примха, а вимога сучасності. У випадку України — це ще й складова державної стійкості, м’якої сили та глобального іміджу.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
