Про те, що поштова реформа, впровадження в сільських населених пунктах пересувних відділень стали для Онуфріївщини черговим випробовуванням, годі й говорити. Про це вже не раз писала газета «Придніпров’я».
Нагадаємо, поштову реформу в Україні ініціював генеральний директор державного акціонерного товариства «Укрпошта» Ігор Смілянський. І розпочалась вона ще в 2018-му. У нашій територіальній громаді пересувні поштові відділення почали працювати з вересня цього року.
Скарги, невдоволення людей доставкою, зокрема газети «Придніпров’я», стали, на жаль, невід’ємною частиною щоденного редакційного життя. Крім підготовки матеріалів у черговий номер часопису, доводиться їздити по відділеннях зв’язку, зустрічатися з новими поштовиками з пересувних відділень зв’язку, з населенням, щоб спільними зусиллями реагувати на звернення людей і тим самим налагоджувати роботу працівників «Укрпошти». Звернення редакції «Придніпров’я», старост територій до Кіровоградської дирекції «Укрпошти» вже дають позитивні результати. Але не скрізь.
Нещодавно довелось побувати в Млинку, звідки нині надходить найбільше скарг від людей. Тут на одній дільниці обслуговує населення місцева листоноша Лілія Карталіш, а на другій — листоноша пересувного відділення. Староста села Наталія Борщик розповідає, що млинчани скаржаться і на несвоєчасну доставку преси — деякі газети приходять із запізненням на два-три тижні або ж і зовсім не доставляються, на перебої з доставкою повідомлень від комунальних служб тощо. По днях тижня графік відвідування пересувним відділенням № 54 сіл колишньої Млинківської сільської ради такий: Млинок — середа, п’ятниця; Морозівка — п’ятниця; П’ятомиколаївка, Петрівка — субота. Крім цього, в різні дні це відділення обслуговує ще й інші села.
Газета «Придніпров’я» виходить у суботу, тож доставляється деяким читачам із майже тижневим запізненням! Але якщо редакція навіть і змінить день виходу газети (що дуже непросто) і підлаштується, скажімо, під доставку для жителів Морозівки і вийде в п’ятницю, то з майже тижневим запізненням її отримають жителі Павловолуйська. Одне слово, є над чим працювати.
Але забирають сили й натхнення в налагоджуванні партнерських відносин «редакція — пошта — читач» не стільки от такі «ребуси» доставки, скільки агресивні відносини, які складаються між поштовиками та населенням. І саме працівникам редакції «Придніпров’я» доводиться бути своєрідним рефері в цих доволі неприємних поєдинках, бо з інших, немісцевих газет розбиратись по селах не їздитимуть. Люди мають право вимагати своєчасної доставки пенсії, соціальної допомоги, повідомлень від комунальних служб, бо це гарантовано державою. Доставки періодики — бо за це вони заплатили наперед власні кошти. Водночас така реформа — доволі «сира», невідпрацьована та непідготовлена «у верхах» — змушує тих самих новопризначених листонош, грубо кажучи, розгрібати її на місцях. Саме на їхню адресу виливається весь негатив, при тому, що високопосадовці «Укрпошти» всюди твердять про переваги поштової реформи.
Редакція газети «Придніпров’я» наполегливо звертається до читачів! Поштова реформа — уже доконаний факт, скасувати її не можна. Але спробувати зняти, пом’якшити всі її болісні моменти можливо. Це підтверджує вже наявне покращення поштового обслуговування в окремих населених пунктах.
Лише потрібно озвучувати, бажано — в толерантній формі, проблемні питання, писати письмові звернення, на які реагує обласна дирекція «Укрпошти». Ще раз наголошую — вже є чимало прикладів.
І ще одне. Дуже прикро чути агресивне: «Все! Газети передплачувати не буду, навіщо мені макулатура через тиждень». Звісно, певною мірою цей вислів справедливий. Але варто зважити, які наслідки можуть бути? Сьогодні люди відмовляться від передплати періодичних видань. Цим фактично спровокують бездіяльність, а зрештою — і непотрібність взагалі поштових відділень зв’язку в сільській місцевості — стаціонарних чи пересувних. Бо плату за комунальні послуги можуть ввести через банківські термінали, які встановлять один на все село, а то й на кілька населених пунктів. А пенсію та соціальну допомогу перераховуватимуть на банківські картки, повідомлення комунальних служб скидатимуть на мобільні телефони. Тож нині збереження поштових відділень зв’язку на місцях залежить уже від того, як користуватимуться їхніми послугами місцеві жителі. Зокрема це стосується передплати періодичних видань.
Тож щоб якіснішими були поштові послуги, варто зробити крок назустріч поштовикам, які просять людей принаймні оновити назви вулиць та написати (хоч би крейдою) номери будинків. Бо старі назви вулиць, відсутність нумерації домоволодінь забирають дорогоцінний час. І поштовиків уже чекають в іншому населеному пункті, а повернення автомобіля пересувного відділення зв’язку на точку базування суворо контролюється...
Сподіваймося на краще та не робімо передчасних емоційних висновків. Зрозуміймо ситуацію та одне одного!
Руслана СОРОКА, редактор «Придніпров’я».
