Причому не так владою, як мешканцями громад. Адже тоді багатьом здавалося, що ось настав той момент, коли вони зможуть отримати ділянки у своє розпорядження. Але згодом оптимізм трохи зменшився — і земель тих не так уже й багато, і взяти їх непросто.

Хоча не все так і погано. Комусь таки вдалося заробити додаткові кошти на цих гектарах. Йдеться насамперед про надходження до бюджетів територіальних громад.

На Хмельниччині процес передачі був не надто швидким і затягнувся на кілька років. У перші два у комунальну власність об’єднаних територіальних громад краю було передано понад 109 тисяч гектарів. Минулого — ще майже 40 тисяч. А от наказ про передачу Білогірській селищній раді 425 гектарів було підписано в Головному управлінні Держгеокадастру Хмельницької області на початку січня цього року.

На моє запитання, чи став такий «подарунок» відчутним для громади, голова Василь Мельник відповідає доволі стримано:

— Добре, що землю передали, але сказати, що це особливим чином вплинуло на наш бюджет і надходження, не можна. Передача відбувалася трьома етапами, потім землю ще додавали. Одне слово, процедура тривала довгенько, але практично мало що змінилося. Адже передані ділянки вже були сформовані до їх передачі, переважно їх обробляють орендарі, з якими вже було укладено угоди і визначено орендну плату. Здебільшого це середньозважена цифра, і різко стрибнути вгору вона не може.

Але втішає те, що тепер можна переглянути умови щодо тих ділянок, котрі раніше виділялися райдержадміністрацією. Зазвичай там орендна плата була мінімальною, тож тепер можна буде її збільшити. Адже для селищного бюджету важлива кожна гривня.

Це добре розуміють у Заслучненській сільській громаді. Державними землями тут не надто збагатилися — отримали трохи більш як 300 гектарів. І зіткнулися з тією ж проблемою, що ділянки раніше були передані орендарям. Але руки не опустили, переглянули всі договори оренди і все-таки зуміли підняти плату в півтора-два рази.

Якщо це порівнювати із загальною цифрою надходжень до бюджету, то не так і багато. Але це лише одна стаття доходів. Якщо ось так потрохи додати по кожній — результат може бути відчутним.

— Ми планували, що загалом наші власні надходження становитимуть 12 мільйонів гривень, — розповів голова громади Анатолій Розумний. — Але тепер бачимо, що цифра підросла до 16 мільйонів. Для нас це дуже важливо, бо утримуємо чотири школи, стільки само дитсадків, клуби, бібліотеки — загалом соціальну сферу 21 населеного пункту. Зрозуміло, що лише наших грошей на це не вистачає, тож отримуємо державну субвенцію на 18 мільйонів гривень. Вдячні й за те, що завдяки підтримці держбюджету змогли відремонтувати одну з ділянок доріг у понад шість кілометрів. Тобто працюємо спільно над тим, щоб у нашій скарбниці були кошти.

Якщо подбати — будуть гроші

Земля — це вагома стаття доходів. Особливо для сільських громад, де немає промисловості і підприємств, котрі могли б поповнювати бюджет. Із цим ресурсом у Заслучненській сільраді працюють доволі успішно. Вона, приміром, стала першою в Хмельницькому районі, яка почала у селі проводити земельні аукціони.

— Перший такий аукціон провели у квітні, а четвертий — у вересні, — доповнює розповідь Анатолій Розумний. — Загалом аукціони принесли нам понад два мільйони гривень. Але розуміємо, що наш земельний резерв не безкінечний. Тому нині хочемо точно облікувати всі наші водні і лісові об’єкти.

Їх на території громади чимало — майже чотири десятки. Багато з них були передані в оренду ще десять—дванадцять років тому. Причому тоді було встановлено мінімальну орендну плату, але вона діє досі. Тож тепер депутати не тільки проведуть свою ревізію, а й зроблять усе можливе, щоб це багатство почало працювати на користь людей.

Інколи отримуєш не те, що хочеш, а те, що перепало

Землю за околицею отримали не тільки села, а й міста. І хоч декому дісталися зовсім невеликі ділянки, проте наближеність до міської зони додає їм ваги. Приміром, Кам’янець-Подільській міській територіальній громаді з державної власності передали майже 120 гектарів. Хоч територія не така вже й велика, проте, отримуючи її, міський голова Михайло Посітко сказав:

— Зацікавлений у тому, щоб землі приносили прибуток до міського бюджету і використовувалися раціонально. Для цього має попрацювати земельний відділ. Правильно розрахований податок має якомога більше принести до нашого міського бюджету.

Кому перепадуть ділянки на цій території, має вирішувати сесія міськради. Вона розглядає заяви претендентів, надає дозвіл на виділення землі, в разі оренди проводить грошову оцінку і визначає орендну плату.

Чи всі будуть задоволені її рішеннями? Навряд чи. Бо землі обмаль. А охочих багато.

І навіть там, де громади отримали значно більші ділянки, не так просто їх поділити. Скажімо, свого часу Чорноострівській селищній територіальній громаді передали дві тисячі гектарів. Це вагомо. Але у селищній раді стверджують: більша частина непридатна для користування. Болота і чагарники не здаси в оренду. Та й серед людей претендентів на таке «багатство» немає.

Ще п’ять років тому громада звернулася до управління Держгеокадастру з проханням передати їй землю у селі Грузевиця під пасовище. Своє прохання підкріпили положенням про громадські пасовища, прийняли рішення про його створення, але землю так і не отримали.

Зате побачили на кадастровій карті, що її передали новим власникам, до того ж навіть не повідомивши про це місцеву владу. В результаті, як кажуть у громаді, із тих 500 гектарів у власності держави залишилося майже десять.

От і виходить, що інколи громади отримують не те, що хотіли б, а те, що їм просто перепало. Ну а конфлікт, що стався у цій громаді, в управлінні Держгеокадастру пояснили просто: хто перший написав заяву, той землю і отримав.

Не можна заперечити, що децентралізація допомогла громадам стати власниками вчорашніх державних земель. Податки від її оренди підуть на будівництво місцевих доріг, розвиток соціальної, медичної, освітньої інфраструктур. На все не вистачить. Та все ж і зайвою така копійка не буде.

Хмельницька область.