Відтепер граничний рівень торговельної надбавки не може перевищувати 10% для таких «соціальних» товарів: гречана крупа, цукор-пісок, пшеничне борошно вищого ґатунку, макаронні вироби українського виробництва (вермішель з борошна вищого ґатунку), пастеризоване молоко жирністю 2,5% (у плівці), соняшникова олія, курячі яйця категорії С1, птиця (куряча тушка), вершкове масло жирністю 72,5%.

Нагадаємо, наприкінці минулого року уряд уже встановлював держрегулювання цін на хліб житньо-пшеничний та батон. Своє рішення урядовці пояснюють тенденцією до зростання споживчих цін на харчові продукти на внутрішньому ринку України, яке триває від початку минулого року.

Тим часом Державна служба статистики оприлюднила дані про середні споживчі ціни на товари та послуги в Україні в грудні минулого року. За рік найбільше подорожчали овочі, соняшникова олія та цукор.

За даними статистичного відомства, порівняно з груднем 2020 року буряк подорожчав на 147,5% до 13,3 грн за кілограм, капуста — на 144,3% до 11,6 грн за кілограм, цибуля на 136,1% до 12,1 грн за кілограм, морква — на 66,3% до 10,0 грн за кілограм. Олія подорожчала на 46,0% до 61,4 грн за літр, цукор на — 31,7% до 27,5 грн за кілограм.

Куряче філе подорожчало за рік на 27,7% — до 117,1 грн за кілограм, курячі тушки — на 26,6% — до 70,8 грн за кілограм. Водночас яблука подешевшали на 32,4% до 12,3 грн, картопля — на 13,7% до 8,8 грн за кілограм.

А от про те, хто має найбільші прибутки в ланцюжку постачання продукції до столу українців і як навести лад у ціноутворенні, розмірковує у своєму блозі заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. «Харчові продукти становлять майже половину споживчого кошика українців. Тому й не дивно, що увага громадян прикута до цінників на полицях магазинів, і ця тема завжди викликає жвавий інтерес. Ми знаємо, що останніми місяцями фактор енергоресурсів у собівартості продуктів в Україні став дуже високим. І, безумовно, це змушує виробників піднімати ціни... Однак хотілося б змістити акценти з виробників і розповісти про тих, хто отримує найбільші прибутки в ланцюжку постачання продукції до столу українців. Ідеться про торговельні мережі. Монопольне становище на ринку рітейлу дає їм змогу робити націнки на харчові продукти до 40%... Користуючись своєю монополією, торгові мережі нав’язують агровиробнику чи переробнику невигідні умови співпраці. Зокрема, супермаркети безпідставно відтерміновують розрахунки за отриману продукцію. Часто затримка з виплатами коштів за товар може тривати 90, а то і 120 днів, що призводить до постійного дефіциту обігових коштів у виробників. Для торговельних мереж ці кошти стають безвідсотковим кредитом, яким вони користуються протягом необхідного їм часу. Це дає змогу завозити імпортні товари, за які потрібно розраховуватись наперед, та відкривати нові центри. Виходячи з цього, на законодавчому рівні варто запровадити державне регулювання цін на соціально значущі продукти через встановлення максимальної торгової націнки не менш як 5% і не більш як 15% від відпускної ціни виробника. Такий крок сприятиме стабілізації, а то і зниженню цін на продукти для громадян.

Підсумовував Віктор БОНДАР.