Злощасний острівець безпеки...

Напередодні Нового року на фейсбук-сторінці Крушинського старостинського округу, що на Київщині — раніше Крушинка належала до Васильківського району, а віднедавна, унаслідок адміністративно-територіальної реформи, опинилася у Фастівському районі Київської області — з’явився малоприємний і зовсім невтішний запис: «...Завершуються роботи з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення С100706/Васильків — Глеваха/ — Крушинка на км 0+000 — км 3+600, Київської області згідно з Договором підряду № 171-20 від 12.08.2020 р. Сума робіт становила понад 93 000 000 грн бюджетних коштів...

На жаль, якість робіт бажає кращого. Від імені мешканців Крушинського округу Глевахівської селищної ради просимо департамент регіонального розвитку Київської ОДА перевірити якість виконаних робіт. На думку мешканців, підрядна організація ТОВ «СТІ» виконує роботи неякісно.

За несприятливих умов за температури -6...-10 грудусів з порушенням будівельних вимог (ДБН та ТУ) триває укладання асфальту.

Ми стурбовані, адже найближчим часом це призведе до руйнації покриття як на дорожньому полотні, так і на тротуарах. Крім того, у деяких місцях вже видно пошкодження бордюрів та дорожнього полотна. Фото додається».

Ми про це вже писали

Процитований вище допис укотре примусив нас повернутися до теми, що ми її вже якось порушували в публікації «Велика імітація ремонту, або Безгосподарність, що межує із злочином» (див. «Голос України» від 24.10.2020 року). Нагадаємо, тоді ми дивувалися, чому ремонт шматка путівця від Глевахи до Крушинки завдовжки якихось кілька кілометрів розтягнувся у часі. Висловлювали свої пропозиції й застереження. Що вже казати й думати тепер, коли ремонт триває другий(!) рік, а кінця йому не видно!

Після публікації, як і годиться, звернулися до Київської обласної держадміністрації з проханням прокоментувати ситуацію. І навіть отримали відписку із хвацьким розчерком виконувача обов’язків директора департаменту регіонального розвитку КОДА Валерія Кравчука. Її лаконічний стиль і брутальний характер не залишили нам жодної надії на розуміння, а тим паче на порозуміння! Якщо відкинути всілякі «відповідно до доручень КОДА... ваш лист №... опрацьовано...», то залишиться зовсім мало тексту. Тобто нічого конкретного.

Отримали відповідь

Читайте самі: «...Виконання... робіт проводиться згідно з проектною документацією, затвердженою у встановленому порядку, та в межах доведеного фінансування, передбаченого у 2020 році...».

Жодного слова про завдані незручності жителям громади. Жодних пояснень, жодних виправдань. Так, ніби саме так і має бути. Іншими словами, мовляв, не пхайте носа, куди вас не просять!

Отож, збагнувши, що ніхто й нічого у відповідь на запити ані громадськості, ані газети робити не збирається, а ремонт триває за якимось незбагненним принципом і малозрозумілим графіком: то днями і тижнями нічого не робиться і жодної живої душі на об’єкті, то раптом повно робітників, десятки одиниць дорожньої техніки і робота кипить навіть присмерком...

Отож ми майже через рік після публікації, а точніше 24 вересня вже 2021-го, звернулися до голови Київської обласної державної адміністрації Василя Володіна на його офіційній сторінці в соціальних мережах. Там, де він хвалиться здобутками, публікуючи кольорові світлини та відеоролики, зняті з висоти пташиного польоту за допомогою дронів, і розповідає, зокрема, що «...традиційно зустрівся з головами райдержадміністрацій Київщини, щоб обговорити плани... Нарада була продуктивною. Встигли розглянути чимало тем...».

От і подумалось нам тоді, якщо голова області ночами не спить і особисто інспектує та супроводжує, то до кого ж нам звернутися, як не до нього! Адже і у нас душа не на місці.

Соцмережі підтвердять

І написали ми йому у Фейсбуці таке: «...На будівництві-ремонті дороги Глеваха — Крушинка самі неподобства й недоробки. Котрий рік — як мокре горить...

Обабіч нової дороги — бордюрний камінь, що унеможливлює виїзд на узбіччя. Дорога надто вузька. Як роз’їхатися автомобілям, коли раптом аварія, навіть така незначна, як пробите колесо, ніхто не подумав. А як бути взимку, коли сніг прибирають раз на тиждень, або й рідше...

Праворуч, одразу за АЗС (поблизу хлібокомбінату «Кулиничі»), дорожники загортають узбіччя землею. Туди ж скидається-захоронюється старий бордюрний камінь (граніт), брили асфальту, щебінь — відходи зі старої дороги...

Далі — праворуч — старі тополі. Вони під час негоди небезпечні для пішоходів і кермувальників. Не сьогодні-завтра почнуть падати, руйнуючи красу: дорогу й тротуар разом з майбутньою велодоріжкою. Доведеться переробляти? Кому і за чий рахунок?

Коли б хтось відповів, навіщо оті клумбочки-острівці біля сільради та на початку провулка Фабричного!

На зупинці — поблизу сільради, де розмістилася ще й крамниця, до якої час від часу під’їздять фургони з товаром, місцеві мешканці та дачники на власних авто — не розминутися. А тут ще й кінцева зупинка маршрутного автобуса. Навіщо посеред просторого колись майданчика заклали-спорудили незграбний острівець безпеки, облаштувавши по периметру бордюрним каменем?

Можливо, це естетично, але не практично. Особливо взимку, коли снігові кучугури й замети прибираються не щодня, а раз на два-три тижні.

Навіщо такий острівець на Фабричному, де найбільша аварійність та обмежений огляд у низині... Там щозими справжня ковзанка і трапляються аварії. Нинішня зима — не виняток! І вже відкрито рахунок ДТП. Тепер з гори — по льоду — вас нестиме просто на той острівець.

На цьому роздоріжжі «велике будівництво», схоже, закінчилося. Там — далі, на вулиці Лісовій, що відгалужується від Фабричного провулка та униз — по вулиці Київській, вже не люди живуть?..».

А з висновками не поспішають

Отак ми написали були ще у вересні, та й продовжили сумувати. Але — віддамо належне: наш зойк у соцмережі хоч і не задовольнили, але, схоже, прочитали і якісь висновки, напевно, зробили. Там, де був суцільний бордюр уздовж відремонтованої дороги, почали робити розриви і відгалуження від основної траси, які несподівано обриваються. Відгалуження ті спрямовані, хоч як це не дивно, просто у прилегле чисте поле. Обладнали кілька «кишеньок». Напевно, під зупинки громадського транспорту? Подекуди облаштували металеві відбійники. Але сказати, що узбіччя упорядковано — буде великим перебільшенням. Там, де — на тротуарах — робітники заходилися були вкладати бруківку, згодом облишили чомусь ту марудну справу і просто заасфальтували. Дешево і сердито!

А ще — о, диво! — повалили старезні трухляві й аварійні тополі. Цікаво, це такі новітні технології? Спочатку відремонтували дорогу, а потім ліквідують дерева вздовж тієї дороги? Не заздримо тим, кому довелося корчувати величезні пні, намагаючись не пошкодити при цьому нещодавно облаштоване асфальтове покриття!

Ну, і насамкінець. Коли вдарили морози під -10 градусів робітники заходилися встановлювати та бетонувати стовпчики-опори під дорожні знаки. Тепер уся Крушинка, як новорічна ялинка, виблискує інноваційними світловідбивальними дорожніми знаками. До речі, встановили знак «STOP» і в улоговині, де починається провулок Фабричний. От би подивитися, як ті, хто таке придумав-спроектував, рушатимуть з місця після повної зупинки авто угору суцільною ковзанкою, на яку перетворюються місцеві дороги щозими.

І ще одне. Асфальт, що його мостили були і у дощ, і у холод, та ще й, як правило, поночі й при світлі ліхтарів, з явними порушеннями технологічних вимог, уже потроху вищерблюється і, схоже, зійде навесні разом зі снігом...

Цікаво, це всюди така показуха чи лише в Крушинці?

Он як, виходить, просто можна скомпрометувати грандіозну ідею «Великого будівництва»!

Фото автора.