Туристи фотографувалися на її фоні і щось записували у свої нотатники.

Виявилося, що група туристів з Німеччини та України досліджує європейське монументальне мистецтво, а ця споруда — цікавий об’єкт монументальної доби. За кордоном нині за допомогою спеціальних мобільних додатків їх «оживляють», діджиталізують, а ми так байдуже до них ставимося. Не таємниця, такі скульптури в Україні не цінують, а за кордоном, за словами іноземних дослідників, вони набувають нових значень, такі роботи там вважаються унікальними.

Соромно зізнатися, але про цей придорожній монумент я нічого не знала, мало того — в архівах неможливо знайти жодних відомостей про його виготовлення та встановлення. Світло пролив екс-директор Березнівського фарфорового заводу Леонід Чоповенко, який нині проживає у сусідньому місті Костополі. Він розповів, що скульптурні керамічні композиції (складові цієї стели) випалювали на Березнівському фарфоровому заводі московські художні майстри-скульптори. Пригадав, що наприкінці 1979 року до керівництва заводу з відповідним листом звернувся Олімпійський комітет СРСР з проханням надати технічні можливості на базі заводу для виготовлення виробів для подальшого оформлення олімпійських об’єктів у Москві. У 1980-му на прохання Березнівського райкому партії та керівництва заводу з керамічних композицій виготовили стелу-візитівку Березнівського району, і встановили її у листопаді на в’їзді в район. Виготовляли ці елементи із шамотної суміші, яку покривали керамічною глазур’ю.

— Була досить неприємна ситуація, — пригадує Леонід Олексійович, — стелу монтували ще гарячою — щойно з печі — та встановили у морозну погоду, і вона одразу потріскалася. Такого поспіху вимагала конференція райкому партії, яка відбувалася щорічно о цій порі. Одначе вже за тиждень її переробили заново, і стоїть вона непорушно, зберігаючи свої таємниці ось уже 40 років.

Я натрапила в соціальних мережах на суперечки митців та активістів про те, чи можна вважати таку мозаїку чи керамічну ліпнину мистецтвом і що робити, якщо з часом вона втратила актуальність або привабливий вигляд.

Проте насправді професійною оцінкою таких споруд у нас ніколи не займалися. Жодна з них офіційно не визнана культурною пам’яткою, тому формально ніщо не може вберегти її від руйнування і навіть навмисного знищення.

На мою думку, стела має культурну та історичну цінність. Деякі фрагменти пов’язані з діяльністю Березнівського фарфорового, Бистрицького механічного, льонозаводу, Моквинської паперової фабрики, колгоспного виробництва. А знак якості у правій руці жінки свідчить про їхні високі виробничі стандарти. Елементи споруди інформують про промислові та сільськогосподарські потужності нашого краю, адже тут, окрім зернових, вирощували льон, виготовляли високоякісний фарфор, цигарковий папір, запчастини до сільськогосподарської техніки, на підприємствах, в установах працювали тисячі людей. Нині, на жаль, це вже просто минуле. Але ця споруда робить наш регіон особливим, вона унікальна і не повторюється більше ніде. Словом, свого часу це був своєрідний рекламний банер, візитівка нашого Березнівського району.

Березне.

Фото автора.