24.08.1991 року. Внесення національного синьо-жовтого прапора до зали засiдань Верховної Ради України в День прийняття Акта проголошення Незалежності України. 

Цим рішенням синьо-жовтий стяг було офіційно затверджено як Державний прапор незалежної України, що стало важливим кроком у процесі утвердження національних символів після відновлення державної незалежності.

Постанова Верховної Ради визначила Державний прапор України як прямокутне полотнище з двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого. Відтоді синьо-жовтий прапор став невід’ємним атрибутом української державності, офіційним символом суверенітету, територіальної цілісності та єдності народу. Поєднання синього та жовтого кольорів має глибоке історичне коріння. Вони присутні в символіці Київської Русі, на гербах і хоругвах українських земель у середньовіччі, в козацьку добу, а згодом — у національно-визвольних змаганнях ХІХ— ХХ століть. Синьо-жовті барви використовувалися під час революційних подій 1848 року в Галичині, стали національними символами Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. У ХХ столітті ці кольори залишалися знаком боротьби за незалежність, хоча в радянський період їх використання переслідувалося. Лише наприкінці 1980-х років синьо-жовтий прапор знову з’явився на мітингах і громадських акціях, символізуючи прагнення українців до свободи та власної держави. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року питання державних символів набуло особливої актуальності. 4 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор було урочисто піднято над будинком Верховної Ради України. А вже 28 січня 1992 року парламент ухвалив постанову, яка закріпила його офіційний статус. Це рішення мало не лише правове, а й глибоке символічне значення. Воно засвідчило спадкоємність сучасної Української держави з багатовіковою історією національного руху та стало підтвердженням європейського цивілізаційного вибору України. Традиційно синій колір Державного прапора України символізує мирне небо, духовність, свободу й устремління, тоді як жовтий — родючі українські землі, хліб, працю, добробут і життя. Разом вони уособлюють гармонію між духовним і матеріальним, між людиною та рідною землею. Синьо-жовтий прапор став об’єднавчим символом для мільйонів українців як у межах країни, так і за її кордонами. Він майорить над державними установами, під час офіційних церемоній, міжнародних подій, а також у дні загальнонаціональних свят і скорботних дат. В умовах новітніх викликів і випробувань Державний прапор України набув особливого значення. Після 2014 року, а особливо з початком повномасштабної агресії російської федерації проти України у 2022-му, синьо-жовтий стяг став символом незламності, спротиву та віри в перемогу. Він піднімається у визволених містах і селах, стає знаком підтримки України в багатьох країнах світу, об’єднує громадян у прагненні захистити незалежність і свободу. Правовий статус Державного прапора України закріплений Конституцією України (стаття 20), а порядок його використання визначається законодавством і відповідними нормативно-правовими актами. Повага до державного прапора є обов’язком громадян та важливим елементом національної ідентичності. Вшановуючи 28 січня — день затвердження Державного прапора України, ми згадуємо не лише рішення Верховної Ради 1992 року, а й багатовіковий шлях українського народу до власної державності. Синьо-жовтий прапор уособлює свободу, гідність і єдність українського народу, залишаючись символом незламної боротьби, що надихає Україну на шлях до миру й справедливості.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.