У селі Космач Косівського району провели в останню дорогу свого Героя – 30-річного Богдана Книшука (на знімку). Він загинув у Бучі ще 3 березня. Й аж через місяць його тіло змогли забрали для поховання побратими з полку «Азов». Героя спочатку зустрів Косів, опісля похоронна процесія вирушила до славетного гуцульського села.

Своїм подвигом врятував життя інших бійців

«Гори попрощалися з Героєм, які він так любив та оспівував. Найстрашніша зйомка в моєму житті, – написала фотограф із Києва Юліана Литвиненко, яка не раз бувала в Космачі. – Прощалися з Богданком. Богданком, якого я знала з дитини – його і всіх його сестер та брата – та всю його родину я знаю півжиття! Власне, родина і попросила мене знімати. Богдан повернувся з Польщі, як тільки почалася війна. Й одразу поїхав воювати. Вчора він повернувся до рідного села навічно. Лютий нестерпний біль. Чорна діра всередині…»

Бібліотекарка Космацької територіальної громади Марія Поляк розповідає, що Богдан Книшук був учасником Революції Гідності. Коли ж Росія напала на східні рубежі нашої держави, батько героя Василь Книшук одним із перших поїхав у зону АТО. Він користувався авторитетом і повагою серед побратимів, виконував складні бойові завдання, за що отримував військові нагороди. Василь Книшук на фронті був разом зі своїм сином Богданом, який спочатку вступив до лав батальйону «Чернігів», опісля служив у полку «Азов». Тато після повернення з війни захворів та помер. Син же отримав важке поранення в руку й також змушений був повернутися.

Після одужання мирне життя було сповнене надій. Богдан одружився, народилося двійко дітей. Лютий 2022-го застав його в Польщі. Колишні побратими покликали воювати – не роздумував. Понад 20 км пройшов пішки, добирався попутним транспортом до рідного Космача. А вранці, без повістки, вирушив на підмогу своїм бійцям із полку «Азов». На жаль, бій за Бучу став для Героя останнім…

«Космач пережив дві страшних війни. Немало космачан було в лавах УСС, УГА, УПА, видимо-невидимо наших селян було депортовано до концтаборів Росії і Казахстану, багатьох замордували й закатували московські зайди. Та, попри все, Космач вистояв, хоч чимало кращих його синів і дочок віддали свої життя за Україну. Світла пам’ять про Богдана збережеться в серцях українців і космацьких гуцулів! Трембіти плачуть за душею», – написала косівська журналістка Аліса Мудрицька.

На сторінці Космацької громади написали, що, на жаль, «більше ніхто зі знайомих та друзів не зможе потиснути руки загиблому Богданові Книшуку, ніхто з його рідних не зможе його обняти, але жити в наших серцях він буде вічно».

У похоронній процесії (на знімку) взяли участь 13 священників, військові побратими, представники обласної, районної та сільської влади, депутати. Зібралося чи не все село. Після панахиди у місцевій церкві Богдана Книшука з військовими почестями похоронили біля символічної могили Захисникам Вітчизни.

«Богдан ще зі школи відрізнявся тим, що якось по-особливому любив свою державу, – сказав у прощальному слові його односелець та побратим із полку «Азов» Петро Максимчук, що нині служить зі своїм рідним братом Миколою. – Так само гідно і з честю він відстоював нашу незалежність на Майдані, в зоні АТО. Був у моєму підпорядкуванні. Ми, побратими, тоді дали обіцянку одні одним, що повернемося в разі повномасштабної російської агресії. Коли загроза була близькою, не чекаючи повістки, не ховаючись за чиїмись спинами, Богдан приїхав із Польщі та вступив до лав нашого полку. В березні підрозділ виконував бойове завдання на Київщині. Ми зустрілися з ворогом, який перевищував нас у силі, кількості й технічному оснащенні. Нас узяли в оточення. У групі підтримки перебував Богдан. Ішов виручити нас, розумів, що дорога може бути в один бік… Боєць отримав несумісне з життям поранення та загинув на місці. Однак своїм подвигом врятував життя інших, бо дезорієнтував ворога та дозволив нам із хлопцями, зокрема й пораненими, вийти з оточення. Цей бій вирішив весь хід наступу нашої армії на київському напрямку, що дозволило відкинути ворога за кордони Київщини та держави. Ця втрата не є марною. Богдан Книшук житиме в наших серцях вічно. Та головне, щоб його подвиг розбудив тих, хто ще спить, і присоромив тих, хто підтримував проросійські партії, їздив до Росії на заробітки, будував та відвідував московські церкви».

Міцний гуцульський тил

Тим часом одна з найвіддаленіших територіальних громад стала міцною тиловою стіною від початку війни. Тут акумулюють та відправляють до постраждалих від ворога регіонів надіслану через різноманітні партнерські зв’язки зарубіжну гуманітарну допомогу, возять продукти та все необхідне для бійців на передову. Місцеві жителі ліплять вареники, готують м’ясні закрутки та надають іншу важливу допомогу.

А ще громада приймає внутрішньо переміщених осіб. Таких гнаних війною переселенців тут нині є понад 600. У кожного з них – своя історія. Приміром, досі не можуть заспокоїтися від пережитого вихованці Харківського дитячого будинку сімейного типу, що прибули до Космача на початку війни.

«Весь апарат сільської ради, працівники комунальних закладів, депутати, члени виконкому, волонтери працюють разом задля спільної допомоги нашим переселенцям, – зазначив сільський голова Дмитро Мохначук, який цими днями повіз гуманітарну допомогу на передову. – Майже 50 осіб проживають у комунальних закладах – ліцеї, дитсадку. Працівники їдальні та волонтери годують наших переселенців безкоштовними обідами. Використовують продукти харчування, які надають жителі нашої громади».

У громаді працює волонтерський центр, куди привозять гуманітарну допомогу. Тут внутрішньо переміщені особи отримують продукти харчування, одяг, взуття, медикаменти, засобів гігієни.

«Минулої неділі в публічній бібліотеці села Космача для внутрішньо переміщених осіб провели інформаційний брифінг (на знімку), на якому обговорили нинішню ситуацію у країні та віддали шану загиблим за волю й незалежність Української держави. Згадали й Богдана Книшука. Пам’ять про Героїв житиме вічно», – запевнила Марія Поляк.

Людмила СТРАЖНИК.
Івано-Франківська область.

Фото з відкритих джерел.