Парламент підтримав Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» (№ 7276), якою визначив дії, вчинені збройними силами рф, її політичним та військовим керівництвом, геноцидом Українського народу. Про те, якими будуть наступні кроки нашої держави у цьому напрямі, ми поспілкувалися із головою Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики Олександром Мережком.

– Олександре Олександровичу, ухвалена заява містить звернення Верховної Ради до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентських асамблей Ради Європи, ОБСЄ і НАТО, урядів та парламентів іноземних держав щодо офіційного визнання вчиненого російською федерацією геноциду Українського народу. Якими будуть наступні кроки нашої держави?

– Насамперед ми надішлемо ухвалену заяву до міжнародних організацій та національних парламентів і урядів іноземних держав, бо нам потрібно, щоб з цим документом ознайомилося якомога ширше коло адресатів. Це перше завдання. Далі працюватимемо із колегами з  інших країн, щоб їхні парламенти також ухвалили заяви про визнання геноциду Українського народу з боку російської федерації. І ця робота уже розпочалася. Наприклад, як тільки з’явився англійський переклад заяви Верховної Ради, я одразу ж направив її колегам із політичної групи консерваторів у ПАРЄ і закликав їх поширити цей документ у своїх парламентах та ухвалити рішення про визнання геноциду Українського народу з боку рф.

– Ця робота також має стати одним із завдань нашої дипломатії, як уже було під час визнання іноземними державами Голодомору геноцидом Українського народу?

– Так, будемо за цією ж моделлю переконувати уряди та парламенти інших країн. До речі, ще до ухвалення цієї заяви Сейм Польської Республіки підтримав резолюцію, у якій рішуче засудив акти геноциду, воєнні злочини, злочини проти людяності та інші злочинні порушення міжнародного права, вчинені на території України збройними силами російської федерації. Також із заявами про засудження геноциду Українського народу виступила низка представників іноземних держав, зокрема, Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо, Президент США Джо Байден, відповідну заяву підтримали п’ять голів комітетів закордонних справ європейських парламентів.

– Латвійський Прем’єр-міністр Кріш’яніс Каріньш теж заявив, що дії росії в Україні відповідають поняттю «геноцид», а також можемо розраховувати на підтримку таких резолюцій парламентами Литви та Естонії.

– Справді, наші друзі та союзники першими визнають дії росії геноцидом Українського народу.

– Ще перед ухваленням заяви ви наголошували, що злочинні дії російської федерації проти України чітко підпадають під дію Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

– Головне у визначенні геноциду, яке дається у Конвенції ООН 1948 року, що тут йдеться про дії, метою яких є повне або часткове знищення окремої етнічної, релігійної або національної групи як такої. І прикладами таких дій є вбивства цієї групи або створення таких умов існування, які призводять до повного або часткового знищення цієї групи. Погляньмо на ситуацію в Маріуполі, де російські війська навмисно взяли місто в облогу та створюють такі умови, щоб його мешканці вмирали не тільки від бомбардувань та обстрілів, а й через нестачу води та їжі. Тому важливо підкреслити, що це свідома геноцидна політика росії по відношенню до Українського народу. І ця російська політика має різні прояви – як у вигляді фізичного знищення українців, так і в забезпеченні цих злочинних дій російською пропагандою. Така пропаганда спрямована на дегуманізацію Українського народу, на підбурювання російського населення та, відповідно, російських військ, до знищення українців, що теж дуже небезпечно.

– Росія цього й не приховувала, адже путін ще на початку повномасштабного вторгнення заявив, що йдеться про «остаточне вирішення українського питання». Пам’ятаючи, як гітлер планував «остаточне вирішення єврейського питання», ми усвідомлюємо, що москва планувала та й досі планує знищити українців як націю.

– Можемо дуже багато паралелей провести із третім рейхом, бо це справді так.

– Зокрема, як і третій рейх, російські агресори на тимчасово окупованих територіях одразу ж почали вилучати та спалювати українські книжки… Свого часу автор терміну «геноцид» Рафаель Лемкін зазначав, що під час Голодомору власне голод був не єдиним інструментом геноцидної політики москви на знищення Української нації та що він супроводжувався винищенням інтелігенції, священиків та великої маси незалежних селян як носіїв традицій, фольклору і пісні, мови та літератури, національного духу України. Хіба не такими само є теперішні наміри і дії росії?

– Безумовно, це також частина російської геноцидної політики, яка спрямована на знищення культури Українського народу та його ідентичності.

– Окрім кроків, спрямованих на визнання іноземними державами дій рф як геноциду Українського народу, також дуже важливо забезпечити міжнародне розслідування цього злочину, щоб покарати винних. Ми знаємо, що раніше злочини геноциду були засуджені Нюрнберзьким трибуналом, Міжнародними кримінальними трибуналами щодо Югославії та Руанди, та чи є можливість провести міжнародне розслідування та, зрештою, притягнути до відповідальності керівництво російської федерації?

– Насамперед такі справи можуть розглядатися нашими національними судами, оскільки російські злочинні дії підпадають під Кримінальний кодекс України. Але є й міжнародний вимір, зокрема, Міжнародний кримінальний суд, до юрисдикції якого належать злочини геноциду, воєнні злочини та злочини проти людяності, відповідальність за скоєння яких перед цим судом можуть нести лише фізичні особи. Це ще одна можливість, адже злочини геноциду вчиняє не лише військово-політичне керівництво росії, а й велика кількість рядових осіб.

– Але в росії є й такі «рядові», які зовсім не рядові. Маю на увазі багатьох «трубадурів» із російських ЗМІ, які багато років підбурювали до вчинення злочинів геноциду проти Українського народу.

– У зв’язку з цим можемо згадати пропагандиста нацистської ідеології Юліуса Штрайхера, якого було страчено за вироком Нюрнберзького трибуналу саме за злочини проти людяності. Міжнародним кримінальним судом щодо Руанди також було засуджено пропагандиста, який підбурював  до геноциду, називаючи опонентів «тарганами». До речі, таку ж «термінологію» щодо українців використовував і російський терорист та ідеолог «руського міра» Бородай. Тож російські пропагандисти мають нести кримінальну відповідальність, бо вони підбурюють до геноциду та є частиною російської геноцидної політики.

– Що б ви сказали тим, хто навіть після оприлюднення численних фактів російських злочинів продовжуватиме казати, що «не все так однозначно» та що «потрібно враховувати іншу думку»?

– Знаєте, нещодавно з таким я стикався під час інтерв’ю для «CNN-Індія». Там були, скажімо так, «скептики», які намагалися розмивати правду, заявляючи, що, мовляв, є позиція України і є позиція росії. Я на це чітко сказав: якщо в когось є хоча б тінь сумніву, запрошую до Києва і готовий показати Бучу, Ірпінь, Бородянку… Бо слідчими вже зібрано стільки доказів цих злочинів, що їх неможливо ані уникати, ані ігнорувати, ані виправдовувати. І недарма лідери та представники іноземних країн і міжнародних організацій, які нещодавно відвідали ці місця російських злочинів, були просто шоковані побаченим. До речі, Маршалек Сенату Республіки Польща Томаш Гродзький у своєму виступі в українському парламенті сказав: «Дехто дуже прискіпливо аналізує: російські злочини в Маріуполі, Бучі, Харкові та десятках інших міст – це просто воєнні злочини чи це геноцид? Мирних жителів України вбивають тільки тому, що вони українці. Якщо це не геноцид, то що тоді геноцид». Тобто, у тих, хто побачив усе на власні очі, не залишилося жодних сумнівів – дії російської федерації є геноцидом проти Українського народу!

– Разом з тим сьогодні ми ще не бачимо повної картини російських злочинів, адже геноцидні дії тривають кожного дня і кожної миті.

– Тому сьогодні дуже важливо зупинити цей геноцид, який продовжується. До того ж ми не знаємо до кінця, що зараз відбувається в Маріуполі, що відбувається на окупованих територіях. Скоріше за все, там також мають місце жахливі злочини геноциду. Тож ми маємо ширше доносити інформацію до світу, бо, наприклад, останнім часом у західній пресі почали з’являтися статті про те, що дії росії можна розглядати як воєнні злочини або злочини проти людяності, але не як геноцид. А також маємо продовжувати боротися із російською пропагандою, бо москва уже запустила механізм заперечення своїх злочинів, в тому числі злочину геноциду.