За словами одного з авторів цієї законодавчої ініціативи, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Руслана Горбенка, необхідність ухвалення цих змін спричинена широкомасштабним вторгненням російських військ та запровадженням в Україні воєнного стану.
«Датою початку тимчасової окупації окремих територій України ми визначили 19 лютого 2014 року та закріпили незаконність окупації», – зазначив Руслан Горбенко, підкресливши, що в документі також прописано три головні цілі державної політики на тимчасово окупованих територіях – деокупація, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб та забезпечення незалежності, єдності і територіальної цілісності України.
Закон містить визначення таких термінів, як «гуманітарний коридор», «лінія зіткнення», «окупаційна адміністрація», «деокупація», «тимчасово окупована територія», які ми особливо часто чуємо упродовж останніх двох місяців. Приміром, гуманітарний коридор – це тимчасово демілітаризована за домовленістю між уповноваженими представниками України та представниками збройних формувань російської федерації та/або окупаційної адміністрації рф зона, призначена для безпечного транзиту гуманітарної допомоги на тимчасово окуповану територію та/або надання медичної допомоги цивільному населенню та пораненим на тимчасово окупованій території та/або евакуації цивільного населення, поранених та загиблих з тимчасово окупованої території. Щоправда, практика восьмирічної війни свідчить, що домовленості з агресором про гуманітарні коридори не просто зриваються, але цивільних громадян, які намагаються виїхати з пекла війни, часто обстрілюють окупанти.
Правовою підставою для відсічі збройної агресії рф та відновлення територіальної цілісності України відповідно до ухваленого закону є Конституція України, законодавство України та стаття 51 Статуту ООН. Ця стаття гласить, що Статут ООН жодним чином не зачіпає невід’ємного права на індивідуальну або колективну самооборону, якщо станеться збройний напад на члена організації, до того часу, поки Рада безпеки не вживе заходів, необхідних для підтримки міжнародного миру та безпеки.
Відповідно до статті 5 закону, у якій йдеться про захист прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, Україна зобов’язується підтримувати та забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв’язки з громадянами України, які проживають на ТОТ. Окремо визначається, що примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства російської федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.
Крім того, закон визначає, що будь-який акт (рішення, документ), виданий окупаційними адміністраціями (крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованій території, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи) є недійсним та не створюють правових наслідків.
У документі також прописано порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї. «Громадяни України мають право безперешкодно заїжджати на підконтрольну територію України через контрольні пункти в’їзду/виїзду, а також через лінію розмежування -- гуманітарними коридорами чи будь-яким доступним способом. Якщо ж на тимчасово окупованих територіях тривають бойові дії, то в’їзд туди обмежується до їхнього завершення», – зазначив Руслан Горбенко.
Враховуючи те, що на тимчасово окупованих територіях неможливе звершення правосуддя, закон передбачає, що не закінчені судові справи протягом двадцяти робочих днів або в інший розумний строк передаються іншим судам на підконтрольній території відповідно до встановленої законом підсудності. При цьому суддям, які працювали в судах України на тимчасово окупованій території та виявили бажання переїхати, ухваленим законом гарантується право переведення до суду на підконтрольній території.
На період тимчасової окупації забороняється переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території або на ТОТ усіма видами транспорту, зокрема, трубопровідним, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами.
Виняток стосується лише особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або в супроводжуваному багажі евакуйованих громадян. Закон визначає, що такі громадяни мають право ввозити з тимчасово окупованої території особисті речі та вживане майно, яке, на їхній розсуд, необхідне для облаштування на новому місці проживання, включаючи меблі, побутову техніку та інші предмети. Водночас у документі уточнюється, що обсяг особистих речей та майна, які можна вивезти через лінію зіткнення по гуманітарному коридору, визначається організатором такого коридору залежно від способу евакуації.
