На Харківщині - поблизу села Новий Мерчик Валківської територіальної громади Богодухівського району - окупанти обстріляли трактор, який працював у полі. В результаті авіанальоту 26-річний механізатор отримав поранення ніг.
Попри військові дії, серед повідомлень з бурякових полів чимало оптимістичних. Обнадійлива новина - станом на 9 травня, за оперативною інформацією Мінагрополітики, цукристі зростали на 181,4 тисячі гектарів. І хоча порівняно з минулим роком п'яту частину "солодких" площ недосіяли, але бігти у магазини й робити величезні запаси цукру на перспективу не варто. Адже місцями сівба ще триває, а в регіонах, які спеціалізуються на вирощуванні стратегічної солодкої культури, тримають марку. Так, на Вінниччині, яку часто називають Цукровим Донбасом, площі довели до 50 тис. га, що навіть більше, ніж торік. Добре спрацювали аграрії Тернопільщини, де посіяли 16,8 тис. га, а торік було 16,6 тис., Львівщини з нинішнім результатом у 15,8 тис. га проти 14,2 тис. Оптимістичними в умовах війни є нинішні 15,5 тис. га на Рівненщині, зважаючи, що минулого сезону спромоглися на 15,8 тис.; Хмельниччині - 25,1 тис. проти 29,1 тис., Полтавщині - 20,2 тис. га, якщо знати, що у 2021-му площі сягали 25,9 тис.
Головна причина недосіву - війна. Вибухи та міни на ланах процесу не на користь. Істотний спад у Київській області, де російські загарбники роз'їжджали у березні своїми танками та бронетранспортерами по полях окремих районів, а нині завершується їх розмінування. Порівняно з минулорічними 21,9 тис. га нині посіви буряку в регіоні скоротилися на чверть. А на Харківщині, де тривають запеклі бої, і де торік цукристі зростали на 5,7 тис. га, оперативна статистика Мінагрополітики взагалі показує нулі. Що ж до окупованих Луганщини, Донеччини, Херсонщини - вони не є бурякосійними, тож з цукром погоди не роблять.
Не сприяла розширенню площ під солодкими коренями і запроваджена на початку березня заборона (у вигляді нульових квот) на експорт цукру, що стало сигналом для агроформувань: заробити на цій справі валюту не вдасться. Нещодавно уряд зняв заборону на експорт, запровадивши його ліцензування. Але ж запізно, у сільгосппідприємствах уже переглянули структуру посівних площ. Утім, попри всі складнощі, пов'язані з війною, і прогнози про меншу, ніж торік, кількість звареного солодкого піску, значного його дефіциту в країні не очікується. Заспокійлива для середньостатистичних споживачів інформація така: з початком бойових дій мільйони людей виїхали з України. Тож і звареного восени цукру має вистачити для внутрішнього споживання.
Про те, з якими складнощами стикається у повоєнний час солодка галузь, можна побачити на прикладі агропідприємства "Сігнет Холдинг", землі якого розташовані на Житомирщині та Вінниччині. Попри наявність у його активах власної цукроварні, тут ухвалили важке рішення: відмовитися цьогоріч від буряків на користь інших культур. Посівну завершили 11 травня, повідомляють на сайті компанії.
Колектив доклав максимальних зусиль, аби засіяти 100% площ, а це 29 тис. га. Та до роботи у воєнний час довелось пристосовуватись і вносити корективи.
"З початку війни росії проти України було завдано величезної шкоди інфраструктурним об'єктам, пов'язаним з сільгоспвиробництвом, порушені логістичні напрямки забезпечення майже всіх його складових - пально-мастильних матеріалів, засобів захисту, насіння, мінеральних добрив. Тому довелося істотно змінювати плани щодо сівби та технологій вирощування культур, враховуючи вже наявні матеріальні ресурси та можливість придбання додаткових. Рішення щодо зміни структури площ узгоджувались також з можливістю здійснити посівну кампанію наявною в господарстві технікою без додаткового її придбання", - розповідає заступник директора з рослинництва компанії Юрій Борідченко.
Цьогоріч буряків тут взагалі не сіяли. Зменшили на 40% площі під кукурудзою та більш як удвічі наростили їх під соняшником та соєю.
"Вирощування буряків в умовах війни пов'язано зі значними ризиками неотримання кінцевого продукту. А саме відсутність енергоносіїв для переробки коренів на заводі, можливі ризики руйнації заводу діями агресора тощо. Ми подвоїли площі під соєю, адже культура не потребує додаткового мінерального живлення, особливо азотного. А з початком війни придбання азотних добрив для нас стало основною проблемою в забезпеченні посівної, пов'язаною як з різким їх здорожчанням, так із дефіцитом на ринку. Площі під соняшником наростили більш як удвічі. Культура не потребує високих норм азотного живлення, а витрати на сушіння врожаю значно менші, ніж для кукурудзи. Поля під кукурудзою зменшили на 40%. Причина - великі витрати на азотні добрива, ризикована сушка зерна через відсутність газу. Також наростили площі під ярими ячменем та пшеницею, щоб диверсифікувати ризики за строками збирання врожаю", - пояснює Юрій Борідченко.
Хоча фундамент для майбутнього урожаю уже закладено, втім, аграрії розуміють: сівба - це не сформований результат, а лише 30% успіху. Тож, зважаючи на ситуацію в країні, продовжують працювати дружно та згуртовано.
Фото з Фейсбук-сторінки Поліції Харківської області.
