Починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан. Це особливий правовий режим, який передбачає тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб у зв’язку зі складною ситуацією. У нашому випадку – зі збройною агресією російської федерації.
На жаль, понад п’ять мільйонів наших співвітчизників вимушено покинули батьківщину. Ховаючись від війни, сім’ї залишають свої домівки, транспортні засоби, майно й виїжджають у безпечні країни. Утім, покидають наші кордони й народні депутати, керівники державних органів та чиновники високого рангу. Хоча саме керівні особи держави та її органів несуть високу відповідальність перед українським народом, а тому мають продовжувати виконувати свої службові обов’язки на території нашої країни, забезпечувати керівництво та безперебійне функціонування державних органів для допомоги у відсічі агресії ворога та найскорішого наближення Перемоги України.
Водночас, у зв’язку з дією воєнного стану для задоволення потреб Збройних Сил України законом встановлюється військово-транспортний обов’язок. Він поширюється на центральні місцеві органи виконавчої влади, державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи й організації, в тому числі й на залізниці, порти, пристані, аеропорти, підприємства, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства та установи, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів. А також і на громадян – власників транспортних засобів.
У зв’язку із цим група народних депутатів зареєструвала в Верховній Раді проект змін до закону про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо задоволення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період транспортними засобами (№ 7260). У пояснювальній записці вони вказують: «Видається доречним та необхідним покласти першочергове виконання військово-транспортного обов’язку серед громадян-власників транспортних засобів на службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, і під час дії воєнного стану перебувають за межами території України за деякими винятками».
Народні депутати роблять цікавий акцент – реалізація положень цього законопроекту матиме позитивний вплив на розвантаження територій вокзалів, аеропортів, доріг тощо, де сконцентрована значна кількість транспортних засобів, покинутих власниками – службовими особами.
Тож законотворці пропонують змінити статтю 6 закону про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і доповнити її положеннями щодо переважного виконання військово-транспортного обов’язку громадянам-власниками транспортних засобів, котрі є службовими особами й котрі займають відповідальне та особливо відповідальне становище, але під час дії воєнного стану перебувають за межами території України.
Пропонується не застосовувати запропоновані зміни до:
- осіб, відряджених за межі України з метою виконання службових завдань;
- жінок, які виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- осіб з інвалідністю;
- вагітних жінок.
Також не поширюватиметься закон на осіб, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, і тих, хто зайнятий постійним доглядом за хворою дружиною, дитиною чи батьками тощо.
Проект змін (№ 7260) уже отримав висновок Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради. Більшість положень цього простого законопроекту експерти розкритикували. Зокрема, у висновку наголошується: «Враховуючи те, що до державних службовців та працівників державного органу у відповідних випадках може бути застосоване в тому числі й таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з посади, запропонована в проекті додаткова «санкція» у вигляді «переважного виконання військово-транспортного обов’язку», на наш погляд, є зайвою».
Натомість, на думку народних депутатів, такі зміни дозволять в умовах воєнного стану на особливий період задовольнити потреби ЗСУ та інших військових формувань транспортними засобами. А також сприятимуть «підвищенню рівня свідомості та відповідальності перед державою та українським народом у службових осіб».
