За кілька годин до цього Європейський парламент ухвалив резолюцію із закликом надати статус кандидата на членство в Європейському Союзі для України та Молдови, а також підтримати європейську перспективу для Грузії. 

Рішення Європейської Ради виводить відносини між Києвом та Брюсселем на принципово новий рівень. Тепер ми не сусіди, а кандидати на вступ до Євросоюзу!

Історія питання

Шлях України до Європи фактично почався з незалежності нашої держави. Уже тоді сформувалася когорта політиків, які входили до партій, представлених у парламенті, котрі визначали євроінтеграцію головним зовнішньополітичним курсом. На жаль, у суспільстві певний час не було консенсусу з цього питання. Тому зовнішню політику доводилося корегувати під потреби сьогодення. Так з’явилася сумнозвісна формула багатовекторності й нейтральності – деякі політики, серед котрих і на той період президенти, вважали, що можна одночасно дружити і з москвою, і з Брюсселем, і з Вашингтоном. 

Нежиттєздатність такої політики стала очевидною ще 2003 року, коли більшість громадян на президентських виборах підтримала Віктора Ющенка, який виступав за поворот до Європи. Більше того, після фальсифікацій виборів суспільство було настільки мотивоване, що вийшло захищати свій голос на вулиці. 

Водночас тоді українці зрозуміли, що одного бажання стати частиною ЄС не достатньо. Брюссель склав цілий перелік реформ, які необхідно було здійснити для реального зближення з Євросоюзом. Утім, з’ясувалося, що реалізовувати зміни значно важче, ніж їх обіцяти.

Угода про асоціацію, що змінила країну

Однак уже 2008 року Євросоюз у рамках політики сусідства започатковує Східне партнерство, й Україна стає учасником цього проекту. Більше того, в той час починається робота над Угодою про асоціацію, яка мала зблизити Україну та ЄС. Цей документ передбачав створення зони вільної торгівлі, гармонізацію законодавства у багатьох сферах та проведення певних реформ. 

На підписання цього документа сторони вийшли аж 2013-го. Спочатку він мав бути підписаний на саміті Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді 2013 року. Однак Віктор Янукович в останній момент відмовився укласти цей документ, і його рішення стало причиною початку Євромайдану, який перетворився на Революцію Гідності. Звичайно, події листопада-лютого 2013-2014 років набули таких масштабів через багато чинників. У громадян накопичилося багато запитань до влади. Але не можна не зауважити того, що першою причиною масового виходу на вулиці стала саме відмова підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

Потрібен чіткий план повноцінного членства

Уже 16 вересня 2014 року Верховна Рада та Європарламент синхронно ратифікували цей документ. Утім, швидко з’ясувалося, що для України такого рівня співробітництва замало. Східне партнерство фактично вичерпало себе, особливо зважаючи на те, що країни, які входять до проекту, розділилися на ті, які прагнуть увійти до ЄС (Україна, Грузія та Молдова), і на ті, які прагнуть просто співпрацювати з Брюсселем (Вірменія та Азербайджан). А Білорусь після сфальсифікованих виборів узагалі покинула Східне партнерство й зовнішньополітичним курсом для себе визначила зміцнення відносин з росією. 

У Києві тим часом дедалі частіше говорили про те, що потрібен чіткий шлях до членства в ЄС. На заваді цьому стояв скептицизм багатьох країн, особливо так званої Старої Європи – мова передусім про Нідерланди, Швецію, Францію, Німеччину та Італію. Ці країни болісно пережили попереднє велике розширення ЄС, коли до спільноти вступили більшість країн Центральної Європи. В них з’явилося чимало євроскептиків, які хоча й перебували здебільшого у полоні стереотипів, але паралельно були виборцями. І зневажати їхню позицію влада цих країн не могла. 

Усе змінила війна, яку росія розпочала проти України. Абсолютна більшість громадян ЄС виявила солідарність з нашим народом, і зрештою стало зрозумілим, що Україна – це на нинішній момент єдина держава на континенті, яка воює за демократію та європейське майбутнє. 

28 лютого 2022 року Президент Володимир Зеленський разом із Головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком та Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем підписали спільну заявку на членство України в Європейському Союзі. 1 березня Європейський парламент переважною більшістю голосів затвердив резолюцію, яка рекомендувала державам – членам ЄС працювати над наданням Україні статусу кандидата на вступ. Під час неформального саміту ЄС у Версалі в ніч з 10 на 11 березня лідери країн-членів погодилися з тим, що Україна є частиною європейської родини, однак питання стосовно статусу кандидата, на їхню думку, мала спочатку опрацювати Єврокомісія. 

17 червня ЄК ухвалила рекомендацію Європейській Раді надати Україні та Молдові статус, який виведе ці дві країни зі статусу сусідів на дорогу повноправного членства. І ось нарешті цей статус отримано. Проте попереду в України знову-таки складний шлях реформ, аби цього разу стати повноправним членом Європейської Родини.

Фото із сайту newsroom.consilium.europa.eu