Навколо острова сьогодні на дні перебувають рештки десятків російських військових кораблів, які пішли під воду в результаті морських баталій.
Трохи історії. 14 липня 1788 року під час російсько-турецької війни в районі острова Фідонісі (так тоді йменувався Зміїний) зустрілися турецький і російський флоти неподалік дельти Дунаю. Розгорілася запекла військово-морська баталія, перемогла в якій російська ескадра. По суті, ця битва й стала головною перемогою у війні Туреччини і Росії та вважається днем народження Чорноморського флоту.
Далі жодної перемоги російський флот у районі Зміїного здобути не міг. Лише поразки — одна принизливіша за іншу. Серед них — загибель міноносця «Лейтенант Зацаренный» у червні 1917 року.
Перша світова війна. Тривають бойові дії і на Чорному морі. Особливо активним тут був німецький легкий крейсер «Бреслау». Використовуючи високі швидкісні якості, невловимий крейсер несподівано з’являвся, завдавав блискавичного удару й знову зникав за обрієм.
У ніч на 12 червня 1917 року (за старим стилем) «Бреслау» виставив навпроти устя Дунаю 70 мін на кількох банках. О 2.45 крейсер підійшов до острова Фідонісі (Зміїного), де розташовувався спостережний пост із російсько-румунським гарнізоном з 30 осіб (15 артилеристів, 11 російських і 4 румунські матроси). О 3.05 з дистанції всього в чотири кабельтові (732 м) корабельні гармати відкрили вогонь по острову. Уже другим залпом накрило маяк. А після 30 залпів головного калібру на Зміїному не залишилося жодної цілої будівлі. Десант, який висадився, захопив 11 полонених і стрілецьку зброю та підірвав дві 76-мм гармати. Решта військовослужбовців поста переховувалися в скелях. Нічну канонаду почули в румунському місті Сулина (відстань — приблизно 40 км) і вранці відправили до острова есмінець. Він евакуював залишки гарнізону й передав на базу флоту повідомлення про наліт «Бреслау». А німецький крейсер, коли відходив від Фідонісі виставив на схід від острова ще 10 мін.
Вранці 17 червня з військово-морського порту Одеса вийшов ескадрений міноносець «Лейтенант Зацаренный». На борту перебувала команда нового гарнізону, а також матеріали для відновлення маяка та радіостанції. У районі острова вже працювали тральщики, які очищали акваторію від німецьких мін. Але командир міноносця лейтенант Павло Штільберг, ймовірно, вирішив підстрахуватися і вирушив до Фідонісі не прямим курсом з Одеси з північного сходу, а заклав коло й зайшов з південного сходу. Підстраховка перетворилася на перестраховку. Адже відстань між мінами в загородженні було десь 100 м. Шанси пройти без наслідків в есмінця, який мав ширину майже 8 м, були приблизно 9 до 1. Проте о 13.30 за 2,5 милі на південний схід від острова есмінець наскочив на міну. Заряду в 114 кілограмів вибухової речовини виявилося достатньо для того, щоб переламати корпус у районі першої труби. Носова частина миттєво зникла у хвилях. Під час вибуху загинуло 37 людей, у тому числі й командир корабля. А кормова частина залишалася на плаву ще майже годину й була відбуксована тральщиками ближче до острова. Затонула вона за 2,5 кабельтова від Фідонісі.
У серпні 2002 року підводні археологи клубу «Наварекс» виявили уламки затонулого судна в районі острова Зміїний.
З’ясувалося, що носова частина «Лейтенанта Зацаренного» у місці, де, як вважається, сталася катастрофа, однозначно відсутня. Вона лежить на глибині 36,5 метра на мулистому дні, вкритому черепашками, правим бортом вгору. Лівий борт глибоко пішов у ґрунт. Бортова обшивка збереглася вкрай нерівномірно, значна її частина повністю «розчинилася» у морській воді за 90 років, що минули з часу катастрофи. Завдяки цьому майже всі відсіки корабля відкрито для огляду. В кубриках носової частини у вільний від вахти час відпочивала десь третина екіпажу есмінця. А під час вахти кочегари безупинно підкидали вугілля в ненаситні вогнедишні топки носової кочегарні. Запаси брикету зберігалися у вугільних ямах, що оперізують корпус судна по периферії. Частина вугілля під час аварії висипалася й лежить на дні.
Археологи встановили меморіальну дошку на згадку про моряків міноносця і сповістили про цю подію своїх колег із Севастополя. Відповіді чекають і досі.
«Москва», «москва», уже не лунають дзвони
Поруч із уламками цього міноносця, ймовірно, перебувають деталі ракетного крейсера «москва».
Стали відомі певні подробиці знищення флагмана Чорноморського флоту росії — ракетного крейсера «москва». Згідно з офіційним повідомленнями російських ЗМІ, на крейсері виникла пожежа, внаслідок якого здетонував боєкомплект (це 16 ракет «Вулкан», 64 ракети С-300, а також боєзапас артилерії та іншого озброєння), через що було евакуйовано весь екіпаж.
Крейсер дістав серйозні ушкодження в результаті детонації боєзапасу, що сталася внаслідок пожежі.
Згідно з повідомленнями ЗМІ Туреччини й Румунії, ракетний крейсер «москва» оперував неподалік острова Зміїний (Одеська область), без кораблів супроводу.
Зазначимо, що найбільший корабель російського чорноморського флоту діяв само-стійно, окремо від інших кораблів — що зменшувало шанси на успішне відбиття будь-якого удару.
Увечері 13 квітня ракетний крейсер було атаковано двома українськими крилатими протикорабельними ракетами «Нептун», запущеними з берега в районі між Одесою і Миколаєвом. Запуск ракет було скоординовано з вильотом безпілотника «Байрактар», який відволік на себе протиповітряну оборону й увагу командування крейсера.
Обидві ракети влучили по лівому борту, унаслідок чого корабель прийняв сильний крен, виникла пожежа. Після загрози детонації боєкомплекту, екіпаж приблизно в 500 осіб будо евакуйовано. Плавучість крейсера ускладнили морські погодні умови.
Наголосимо, прикметним є те, що удар по крейсеру було завдано в той момент, коли він перебував поблизу Зміїного — тобто в тому районі, де саме його 24 лютого, в перший день війни, послали на…й захисники острова.
Вранці 14 квітня у Румунії і Туреччини повідомили про затоплення крейсера, уже залишеного екіпажем — це сталося о 2.48 ночі. Одне з турецьких суден врятувало 54 членів екіпажу.
Самі рашисти також підтверджують, що під час останнього капітального ремонту на «москві» не модернізувалися системи ППО, не встановлювали сучасні радари, не було обладнано сучасну протипожежну систему — усе це, по суті, залишилося тим самим, що й 40 років тому.
Води острова Зміїний «люб’язно» надали своє дно ще для одного рашистського корабля —- буксира «Василий Бех»
Збитий українськими військовослужбовцями корабель-буксир «Василий Бех» затонув в акваторії Зміїного Про це повідомив голова Одеської ОВА полковник Максим Марченко.
— Сьогодні вранці нашими Військово-морськими силами вражено судно забезпечення Чорноморського флоту «Василий Бех», на борту якого астановлено «Тор».
Пізніше стало відомо, що він затонув, — заявив Марченко.
У ніч на 17 червня українські бійці підбили його американськими ракетами Harpoon. Удару було завдано в той час, коли буксир перевозив на острів Зміїний зброю і боєприпаси для російських військ. За попередніми даними, постраждало 70% екіпажу, доля інших невідома.
Буксир «Василий Бех» побудований на астраханському судноремонтному заводі. Уперше його спустили на воду в 2016 році. Судно водотоннажністю 1605 тонн було прийнято до складу Чорноморського флоту рф в 2017 році.
Бойові втрати Чорноморського флоту росії просто вражають — 14 бойових кораблів, вихід з ладу великих десантних кораблів «Саратов», «Орск», десантного корабля «Серна», двох катерів «Раптор». І кожен день приносить маленьку перемогу над рашистами в Чорному морі.
Увесь місяць гарячою точкою залишається острів Зміїний. З квітня рашистські війська намагаються закріпитися там і встановити свої зенітні комплекси. До перекидання туди озброєння було залучено значні сили з десантних катерів, а також кораблів і авіації, що здійснювали прикриття.
Експерти вважають, що на острові розгорнуто до п’яти зенітних ракетних комплексів. Швидше за все, йдеться про комплекс «Тор» і кілька комплексів «Панцир-З1».
Можна буде констатувати, що армія росії створювала на Зміїному досить щільну оборону від повітряного нападу з дальністю дії 15—20 кілометрів.
Рашистські адмірали вирішили замість «москви» використовувати Зміїний, і туди тягнуть «тори» на ті функції, які виконувала «трьохсотка». С-300 доволі складно затягти на Зміїний. Хоча це цілком можливо. Справді, наявність засобів ППО ускладнює ураження цих самих засобів ППО. Якщо на «москві» було три рівні протиповітряної оборони — далекого, середнього, близького радіуса дії, ми її вразили «Нептунами», то наявність «торів» на Зміїному не означає, що ми не зможемо, за необхідності, знищити ці ракетно-зенітні комплекси. У Зміїний поцілити ракетами «Ураган» значно зручніше, ніж у корабель, який рухається.
Тут пташки не співають, трава тут не росте
Постійного населення на Зміїному не було ніколи. Прикордонний пост, метео-станція, маяк, науково-дослідна станція «Острів Зміїний» — час від часу змінюється обслуговуючий персонал, який працює вахтовим методом. В острова є і географічна назва — селище Біле. Дістатися цього 20-гектарного клаптика землі можна або на катері, що доставляє продукти й питну воду, або на вертольоті.
Ним володіли різні імперії і держави — Стародавня Греція, Римська імперія, Візантія, Туреччина, Румунія, росія. З 23 травня 1948 року острів увійшов до складу СРСР, а після його розпаду став територією України.
На 20 квадратних кілометрах острова немає, на думку вчених, жодного сантиметра, який би не приховував древню таємницю — їх тут така велика кількість, що здається, начебто ви на машині часу.
У селищі Білому на метеостанції працював Андрій Васильович Шишкан — єдиний передплатник «Голосу України» на острові. Катер «Косатка» щотижня привозив острів’янам питну воду, продукти харчування, паливо, пошту і єдиний екземпляр «Голосу України». З нього мешканці й дізнавалися, як живе Україна, раділи її успіхам і пишалися своєю Батьківщиною.
Напевно, після війни передплатників «Голосу України» стане більше.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА (з архіву «Голосу України»).
