Для таких воїнів та їхніх родин це важке випробування. Щоб їх підтримати, уряд зберіг за полоненими та зниклими безвісти виплати посадових окладів за останнім місцем служби, окладів за військовим званням, надбавок за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. І згідно з постановою Кабінету Міністрів № 884 від 30 листопада 2016 року членам їхніх сімей щомісячно виплачується грошове забезпечення в повному обсязі.

Виплати визначеним категоріям здійснюються після з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або визнання їх у встановленому законом порядку безвісти відсутніми чи померлими.

Це важливий і гуманний крок. Однак днями довелось зіткнутись із проблемою, яка постала перед батьками офіцера, що опинився у полоні. Як вони розповіли, їхній син був з-по-між тих, хто протягом п’ятдесяти днів під безперервним шквальним вогнем ворога попри нестачу продуктів, медикаментів та озброєння мужньо обороняв Маріуполь. А на початку квітня, коли повністю закінчились боєприпаси, при спробі прориву крізь кільце оточення із заводу Ілліча по-
трапив у полон.

Згідно з чинним законодавством про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей, йому належать згадані виплати. Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісти відсутніх» від 30.11.2016 року № 884 та Інструкції Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25.06.2018 року № 558, всі ці кошти має отримати його колишня дружина, оскільки в них є спільна неповнолітня дитина.

Зрозуміло, що права дитини потрібно захищати. Син ніколи не відмовлявся від своїх батьківських обов’язків і сплачував після розлучення впродовж понад десяти років всі належні дитині кошти і навіть більше.
— Але тепер виходить, що права воїна—захисника України, який воював за нас із вами і зараз страждає у ворожій неволі, чекаючи, що про нього не забудуть, зовсім не враховані, — кажуть батьки. — Бо виходить, що, повернувшись, він не отримає жодної копійки. Не можемо зараз отримати ці кошти і ми. Бо у згаданій постанові Кабміну нас поставили у нерівне становище, не врахувавши, що за відсутності законної дружини саме батьки і є членами сім’ї сина.

Він живий, він не загинув. І коли повернеться — не матиме за що купити навіть елементарний одяг. Адже все його майно ворог знищив у Маріуполі, коли розбомбив помешкання, яке він винаймав. Ми ж — пенсіонери, допомогти йому не зможемо. Навпаки — досі він допомагав нам. Бо ми обоє, хоч і юридично не оформляли утримання від нашого сина, але, як пенсіонери з хронічними хворобами, фактично перебуваємо у такому статусі. На жаль, тепер не те що нам, син сам собі не зможе нічим зарадити. А після всього пережитого йому доведеться не тільки налагоджувати свій побут, а й відновлювати здоров’я, психологічний і фізичний стан. І яким коштом це робити?

Батьки зауважують, що навіть цивільні розлучені чоловіки сплачують лише 25 відсотків аліментів, а тут колишній дружині піде все. А ділитись вона не збирається. То чи не було б справедливіше, якби мова йшла про перерахування дитині частини згаданих виплат. А решта коштів могла б дочекатись полоненого на його банківському рахунку. Після повернення він сам міг би вирішити, куди і на що їх спрямувати.

Такі факти непоодинокі. З цим уже зіткнулись батьки воїнів, які оформляли документи для зазначених виплат на себе й отримали відмову. Очевидно, що це прогалина у постанові, прийнятій попереднім урядом. Ситуацію можна виправити, внісши зміни у постанову Кабміну № 884 від 30.11. 2016 року, розподіливши кровні (у прямому значенні цього слова) виплати так, щоб були враховані інтереси усіх сторін, а насамперед — воїнів.

Хмельницький.

Коментар юриста

Справді, процедуру виплат на період перебування військовослужбовця у полоні врегульовано зазначеними вище постановою уряду та інструкцією. Відповідно до цих документів грошове забезпечення виплачується на підставі заяви особи, зацікавленої в цьому, таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності — повнолітнім дітям, які проживають разом із нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства — незалежно від їхнього віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Отже, в нашому випадку колишня дружина військового, як мати неповнолітньої дитини, є її законним представником. Батьки ж можуть отримувати грошове забезпечення лише за умови, якщо їх син не перебуває у шлюбі та не має дітей. Нібито формально виплати здійснено правильно. Проте будь-яке рішення можна оскаржити у суді. Підставою для цього може бути наявність факту проживання сина після розлучення зі своїми батьками, тобто наяв-ність у нього сім’ї, заснованій на кровному спорідненні, веденні спільного побуту та наявності взаємних прав та обов’язків. З урахуванням цього, а також того, що батьки військово-службовця є літніми, непрацездатними людьми, суд може встановити факт перебування батьків на утриманні військовослужбовця і таким чином підтвердити їхнє право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який перебуває у полоні, як осіб, які є на його утриманні.

Сергій ДЕМСЬКИЙ.